Університет Іллінойса дійшов висновку, що всі бджоли, які існують сьогодні у світі, мають спільного предка — африканську бджолу. Цей висновок був зроблений на основі детального аналізу генокоду комах.
Дослідники вважають, що було, як мінімум, дві значні міграції африканських бджіл у Європу і Центральну Азію, у результаті чого виникло приблизно 12 різних різновидів бджіл. Два європейських види бджіл, що виникли у результаті, географічно близькі, проте генетично значно відрізняються один від одного. У той же час, їхній генетичний код вкрай близький до коду африканської бджоли. Європейські бджоли (підвиди, що існували в Західній й Північній Європі) були завезені в Америку приблизно в 1622 році. Згодом у Новий Світ потрапили ще вісім підвидів, які походять з різних регіонів Європи, Близького Сходу і Північної Африки. Статтю про це опублікував журнал Science. Цікаво, що останній досвід такого роду призвів до численних проблем. У 1956 році Бразилія завезла африканську бджолу, яка у звичайних умовах жила в саванах. Це було зроблено щоб збільшити обсяги виробництва меду — бразильські вчені намагалися добитися цього результату, схрещуючи «африканців» і «європейців». Результати були трагічними — «гібридні» бджоли втекли з лабораторії, швидко акліматизувалися і почали справжнє завоювання американського континенту, витісняючи місцевих бджіл. За рік вони долали 300-400 км. На початку 1990-х років під їхньою владою опинилася Центральна, велика частина Південної і частина Північної Америки. «Гібридні» бджоли дійсно давали більше меду, проте були і набагато агресивнішими, ніж європейські й африканські родичі (зокрема, вони продовжували залишатися роздратованими через кілька діб після того, як їх потривожили). Не випадково вони одержали популярну назву «бджоли-вбивці». Бджоли-вбивці можуть розлютуватися навіть тому, що людина пройшла за декілька сотень метрів від їхньої колонії — особливими факторами ризику для людини є темний одяг, ювелірні прикраси і запах парфумів. Більше того, звичний метод порятунку від розлютованих бджіл — пірнання у водойму — у цьому випадку не спрацьовує: крилаті вбивці можуть годинами очікувати появи жертви на поверхні води. За даними Національного музею природної історії США, станом на 2000 рік жертвами бджол-вбивць стала понад тисяча людей. За даними Міністерства торгівлі США, у 1999 році (останні доступні дані) шість найбільших світових виробників меду (Китай, Аргентина, Канада, Німеччина і США) спільно виготовили майже 460 тис. метричних тонн меду. Щорічник World Honey Market наводить дещо інші дані: у 2001 році всі країни світу виготовили понад 1 млн. 263 тис. тонн меду. Найбільше було виготовлено в Азії (465 тис. тонн). Серед окремих країн першість ведуть Китай (256 тис. тонн), країни — колишні члени СРСР (поділу по країнах не наводиться, 176 тис. тонн) і США (100 тонн). За оцінками компанії Draper’s Super Bee Apiaries, 90% виготовленого меду люди з’їдають у натуральному вигляді. 10% меду йде на приготування різноманітних страв, виготовлення косметики й ін.
