Після 2022 року обидві вирішили служити у Збройних силах України.
Вікторія мобілізувалася восени 2023-го, Інна — підписала контракт навесні 2024 року і пройшла підготовку у Великій Британії. Познайомилися вони вже у підрозділі 23 інженерно-позиційного полку, на кухні, де працюють разом.
Їхній день починається о 4–5 ранку: приготувати, подати, помити, знову приготувати — так щодня. Увечері ще готують продукти на наступний день.
На ротаціях на Сході доводилося працювати у непростих умовах — інколи без води чи світла. Рятували генератор і власна витримка.
Меню вони складають так, щоб військові хоча б на хвилину відчули домашній затишок. Готують борщі, запіканки, салати. На Великдень навіть зробили для підрозділу маленьке свято з традиційними стравами.
Підтримує і місцеве населення — люди часто питають, чим можуть допомогти, і це додає сил.
Мрії у жінок різні: Вікторія хоче повернутися до мирного життя, Інна планує залишатися у війську. Але обидві говорять одне: найбільше вони хочуть, щоб закінчилася війна.
Для Інни це особливо важливо — кілька місяців тому зник безвісти її брат на Покровському напрямку. Вона продовжує чекати і вірити.
Після Перемоги жінки мріють поїхати в Карпати й просто послухати тишу — ту, яка означатиме, що Україна вистояла.
23 інженерно-позиційний полк
