Наприкінці квітня суд заблокував роботу рівненського заводу високовольтної апаратури. Зробили це за поданням правоохоронців, які стверджували, що у такий спосіб вони шукають серед власників підприємства росіян. Це призвело до повної зупинки працюючого підприємства, а триста працівників опинилися на вулиці. Ситуація виправилась лише тоді, коли представники високовольтного самі звернулися до суду, щоб захистити свої права. На підприємстві підозрюють, що їх зупинили неспроста. Адже активність правоохоронців дивним чином збіглася з моментом, коли Рівненський завод високовольтної апаратури готувався виконувати замовлення для української армії.
Робили те, про що не прийнято говорити
З початку повномасштабного вторгнення Росії колектив Рівненського заводу високовольтної апаратури, як і всі підприємства в Україні, перебував у шоковому стані. Однак ситуацію швидко вдалося опанувати, бо завод активно долучився до оборони Рівненщини. В перші тижні війни замість електрообладнання на підприємстві виготовляли протитанкові їжаки. Але згодом почали надходити замовлення від держави. Тому завод відновив свою звичну діяльність.
— Зупинка нашого підприємства точно була не в інтересах України, — розповідає генеральний директор «ВС-РЗВА» Роман Миронюк. — Саме в той час підприємство готувалося виготовляти вироби для Збройних сил України. Для цього ми погодили комплекс документів та пройшли перевірку Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України. Я не маю права сказати вам, що це за обладнання, але воно потрібне для армії. Тому й колектив підприємства був шокований, коли правоохоронці без попередження заблокували роботу підприємства. Для розуміння ситуації, власником РЗВА з 2018 року є кіпрська компанія «Юнако Ассет Менеджмент Лімітед». У 2021 році держава зобов’язала усі компанії показувати своїх кінцевих бенефіціарів. Тоді й ми дізналися, що серед засновників кіпрської компанії були громадяни росії. Однак жоден з них не мав вирішального впливу на підприємство. Адже кожен із засновників цієї кіпрської компанії не володів великою часткою акцій. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми одразу довели інформацію про власників до Рівненської обласної військової адміністрації та Служби безпеки України. Адже питання з часткою власності росіян — це справа держави. А нам було важливо зберегти підприємство, бо на ньому працює кілька сотень рівнян. Після наших звернень до органів влади президент України Володимир Зеленський навіть вніс РЗВА до санаційного списку. Це дало 100% гарантію, що підприємство буде збережено, а з його майном нічого не станеться. Через це ми спокійно працювали до того моменту, поки до нас не прийшли правоохоронці. Усім зрозуміло, що одна тривала зупинка призведе до того, що працівники почнуть шукати іншу роботу, а колектив підприємства буде втрачено.
Зрозуміли важливість
Представники підприємства звернулися до суду, де було підтверджено, що робота підприємства важлива для відновлення енергосистеми країни. Адже чимало енергетичного обладнання було знищено внаслідок ракетних ударів росіян. Саме тому 29 червня Апеляційний суд Києва дозволив використовувати майно заводу. Оскільки РЗВА мав чимало замовлень для відновлення пошкоджених підстанцій, то його робота була одразу відновлена.
— Основною продукцією, яку випускає підприємство для цивільних потреб, є вакуумні високовольтні вимикачі та комплектні розподільчі пристрої, — розповідає керівник підприємства Роман Миронюк. — Вони потрібні для трансформаторних підстанцій, які направляють електроенергію до людей. Наприклад, у Рівному є чотири підстанції, які живлять кожен район обласного центру. Ми займаємося виготовленням таких підстанцій. Також ми випускаємо розподільчі пристрої, які можуть забезпечувати живленням і захистом конкретний мікрорайон чи будинок.
Оскільки ворог спеціально атакував енергосистему України, то знищених у країні об’єктів є дуже багато. Для їхнього відновлення потрібне наше обладнання. Якщо держава буде замовляти схоже обладнання за кордоном, то воно приїде в Україну не раніше ніж за 180 днів. Весь цей час населення буде сидіти без електроенергії. Торік за 45 днів нам вдалося зробити підстанцію для живлення об’єктів громади міста Ірпінь. Тоді держава поставила завдання, хто зможе якнайшвидше відновити обладнання, яке було знищено російськими окупантами у передмісті Києва. Виявилось, що найшвидше в країні можемо зробити ми. Також рівненське підприємство — єдине в Україні, яке виготовляє високовольтні вакуумні вимикачі. Вони потрібні для того, щоб вимикати напругу в кілька тисяч вольт. Всі українські АЕС обладнані нашими вимикачами. Уявіть, яка це відповідальність!
Станом на зараз наше підприємство уже виготовило перше обладнання, яке потрібне для відновлення пошкодженої ТЕЦ-5 Києва. Ця теплова централь забезпечує теплом та електроенергією майже половину столиці. Вартість укладеного з нами договору становить 15 мільйонів гривень. Окрім цього, ми почали виконувати замовлення для відновлення підстанції Святошинська. Вона знаходиться у центрі Києва та постраждала від російських окупантів. Для її відновлення нам потрібно буде виготовити обладнання на близько 30 мільйонів гривень.
Працівникам платили, хоч підприємство й було паралізоване
Оскільки рівненські фахівці активно виїжджають для ремонту енергетичних об’єктів, які було знищено росіянами, то ніхто не очікував, що у травні правоохоронці опечатають усі приміщення Рівненського заводу високовольтної апаратури.
За словами керівника профспілки трудового колективу Володимира Грудницького, для людей це був шок:
— За рахунок роботи підприємства живуть та існують триста сімей рівнян. Ще є тисячі сімей, яких ми не бачимо. Однак вони залежні від продукції, яку виготовляє завод. Бо вона дозволяє обігрівати та освітлювати їхні домівки. Найбільшим розпачем для людей було те, що, виявляється, вони для держави не потрібні, раз правоохоронці таке чинять. Одне діло — перевіряти власників заводу, а інше — блокувати роботу підприємства. У країні — війна, людям потрібно було швидко шукати якесь інше джерело доходу. Подумайте самі, якби завод втратив усіх своїх провідних фахівців, то ні про який завод у майбутньому говорити не можна. Адже обладнання й голі стіни нічого не вартують без інженерів та фахівців з електричного обладнання.
На заводі працюють люди, які уже 30 років пропрацювали на підприємстві. Дуже добре, що керівництво заводу це зрозуміло, тому на час вимушеного простою люди все одно отримували заробітну плату. В середньому це було 6 800 гривень. Можливо, небагато, але ці гроші дозволили людям, як кажуть, залишитися на плаву. В нормальний період зарплата на підприємстві становила 12–15 тисяч гривень.
«Потрібно збирати докази, а не чіпляти на підприємство клеймо»
Наразі завод працює, правоохоронцям по першому проханню надаються всі необхідні документи та пояснення, якщо у них виникають запитання. До правоохоронців від заводу єдине прохання — не зупиняти роботу підприємства, оскільки це суперечить фундаментальним інтересам України щодо відновлення енергетичної системи та зміцнення її обороноздатності.
Адвокат Ігор Солімчук, який представляє завод:
— Для того, щоб оцінювати сьогодення, треба знати історію. Буржуазні революції сформували систему права, зокрема, встановлення юридичної рівності, забезпечення свободи особи і недоторканності приватної власності. Ми, українці, визначилися, що йдемо, інтегруємося в Європу. Відтак ми маємо прийняти і дотримуватися правил, законів, які там працюють сотні років, іншого нам не дано, нас просто не приймуть. Європейське та українське законодавство говорить, що право власності є недоторканним. На цьому правилі тримається Європа і увесь світовий порядок.
Зараз стало модно, але не завжди є для того підстави, чіпляти на підприємства клеймо, в тому числі з назвою — «російський слід» і при цьому говорити: не на часі...
В суто юридичній площині все, що відбувається із заводом, виглядає так. Українське законодавство не має визначення «російський слід», тому треба пояснити, кому належать корпоративні права або іншими словами статутний капітал товариства. Так ось, власником 100% статутного капіталу ТОВ «Високовольтний Союз-РЗВА» є кіпрська компанія «Юнако Ассет Менеджмент Лімітед». Саме їй належать корпоративні права товариства, які не змінювалися з 2018 року. Стосовно власників кіпрської компанії, то це уже третє питання, доречно буде зауважити, що рішення правоохоронних органів та суду їх не прямо зачіпають, вони лише проти українського підприємства.
Фактично, станом на зараз власником кіпрської компанії і кінцевим бенефіціаром товариства є громадянка Естонії Ольга Дубовіцька, яка скупила 85,71% акцій компанії, ще 14,29% акцій належать фонду БЕЛЛВОРІ ФАУНДЕЙШН (Швейцарія). На сьогодні відсутня інформація про те, що до бенефіціарного власника товариства застосовувались будь-які санкції та/або обмежувальні економічні заходи з боку України та/або інших країн.
Отже, по-перше, ми маємо українське підприємство де працює близько 300 фахівців, які виробляють вкрай необхідну продукцію для енергетичної системи і під час війни виживають на зароблені на заводі кошти, принаймні не просять у держави.
По-друге, десь там у Європі живе бенефіціарний власник українського підприємства, який… А що який? Адвокату було лише сказано, що прізвище у неї російське і більше жодного доказу причетності до фінансування. Логічним і розумним буде запитання: а чому тоді блокується робота українського підприємства? В чому сенс блокування?
Давайте з вами ще подумаємо, як наші правоохоронці зможуть забрати власність у громадянки Естонії, син якої, як подейкують, служить в НАТО? Звісно, зможуть, якщо в Європейському суді доведуть, що вона фінансувала державу-терориста. А коли доказів немає, з надуманих підстав зупинити роботу заводу, що працював на відновлення енергетичної системи з 21 квітня по 29 червня 2023 року, то є в інтересах держави, то зроблено для посилення її обороноздатності? Адвокати погоджуються з рішеннями держави при умові, що є докази того чи іншого порушення, а коли їх немає, то вони змушенні говорити про свавілля, а що їм залишається, який їм лишають вибір? Десь таке виходить.
Іншої поведінки, дій у Європі не розуміють і не сприймають. Для них Дубовіцька інвестор, який вклав мільйони в український бізнес, а причетність до фінансування треба ще довести за правилами ЄСПЛ.
Надання нам військової та фінансової допомоги здійснюється за кошти країн-партнерів, які поповнюються за рахунок сплати податків. Після такого наша влада не зможе розумно, адекватно пояснити європейським партнерам, що у нас відбувається з бізнесом, і нам всім від цього не стане краще. Тому ще раз повторю: потрібно займатися ділом — збирати докази, а не чіпляти на українське підприємство клеймо.
Олена ІВАНЮК.
