Усім відома легенда про корабель-привид, який раз у раз з’являється на горизонті перед очима моряків. Називають цей корабель «летючим голландцем». Щось подібне — примарне, але з реальними людьми та проблемами, з’явилося в Рівному і набуло воно обрисів гуртожитку на вул. Відінській, 10.
Громадськість міста впродовж останніх днів була схвильована мітингами та пікетуваннями різноманітних установ і владних будівель мешканцями вказаного гуртожитку. При цьому розповідають мешканці про те, що їх, добросовісних платників за житлово-комунальні послуги, намагається «немилосердне» керівництво підприємства, якому належить гуртожиток, просто викинути на вулицю. Чи насправді все так і в чому ж причина невдоволення людей, ми вирішили поцікавитися у самих власників гуртожитку, тобто у представників підприємства «Житлобуд-6». Голова правління підприємства Михайло Сікорський, безумовно, обізнаний із проблемою. Проте дії мешканців викликають у нього, м’яко кажучи, нерозуміння: — Ми звернулися до голови облдержадміністрації, міської влади Рівного, до прокуратури із заявою щодо захисту конституційних прав працівників нашого підприємства, — розповідає пан Сікорський. — Адже мешканці гуртожитку, які невідомо яким чином туди вселилися і самовільно там проживають, ніколи не працювали на підприємстві, становлять загрозу соціальній стабільності на нашому підприємстві. Після приходу інвестора на підприємство «Житлобуд-6» почав потребувати робочих рук. Ми залучили чимало працівників, при цьому орієнтуємося на запрошення молодих спеціалістів. Їх, зрозуміло, цікавить якщо не приватне житло, то хоча б тимчасове помешкання. І в підприємства на балансі юридично воно є — тобто ми можемо забезпечити наших працівників власним гуртожитком на вул. Відінській,10. Однак виявляється, там вже 117 сімей проживає, з них — тільки 23 сім’ї наших працівників. Поки що керівництво «Житлобуду-6» вселяє молодих спеціалістів по четверо в одну кімнату, а «самосели» в цей час займають по дві й більше кімнат. Водночас підприємство нікого не збирається викидати на вулицю і діє винятково у правовій площині. Зараз усім мешканцям, незалежно від того, як вони опинилися у гуртожитку, запропоновано укласти угоду найму житлової площі. — Використовуючи свої зв’язки з попереднім керівництвом області, наш гуртожиток наповнився людьми, далекими від підприємства, — відзначає комендант гуртожитку Володимир Шкарлевич. — Коли постало питання про наведення елементарного порядку з проживанням, виявилося, що ні ордерів на помешкання, ні рішень власників, ні рішень профспілкового комітету підприємства, ні будь-яких інших документів, які б давали право на проживання в гуртожитку, ці особи не мають. Але ж відповідно до Житлового кодексу України, гуртожитки надаються для проживання робітників, службовців або студентів на період їх роботи на підприємстві або навчання в навчальному закладі. Гуртожитки — це житлове приміщення для тимчасового, а не постійного проживання і не будь-яких осіб, а тільки працівників підприємств чи студентів. Проблема гуртожитку, до якого раніше у власників підприємства «руки не доходили» (ситуація змінилася лише з приходом нових інвесторів), має ще й вагомий для «Житлобуду» економічний аспект. — Ці люди роками не платили за житлово-комунальні послуги, — каже пан Сікорський. — Що, напевне, й зрозуміло, як можна платити за житло, коли на нього не маєш права? Однак сто тисяч гривень боргу перед комунальниками міста ми повинні погасити, і цей борг суттєво позначається на самому підприємстві. Сьогодні в «Житлобуді-6» працює понад 100 чоловік, з яких значна частина є молодими спеціалістами, і майже всі з них потребують житла. Формально володіючи гуртожитком, підприємство своїх працівників житлом забезпечити не може… Гуртожиток, який, наче та невідома примара, височів у місті, отримав нарешті свого господаря. До цього ніби й нікому не було діла — хто там, у будинку поруч з податковою адміністрацією та управлінням СБУ, живе. Та мешканці гуртожитку приходу власника і тому, що доведеться платити за житло і вселятися тільки на законних підставах, вочевидь, не дуже зраділи.
