Черговим суперником рівненського «Пульсара» у чемпіонаті суперліги був баскетбольний клуб «Донецьк». На жаль, гра для рівнян не склалася: відігравши на рівних 18 хвилин, надалі «пульсарівці» втратили ініціативу і, як результат, програли — 66:89. На відміну від наставників «Пульсара», головний тренер гостей Ігорс Міглієнікс виглядав задоволено. Латвієць досить люб’язно прийняв пропозицію місцевих журналістів поспілкуватись. Крім враження від звітної гри, олімпійський чемпіон Сеула поділився своїми думками щодо української суперліги, кризи та розвитку спорту у світі загалом. Тому до вашої уваги не традиційний післяматчевий коментар, а повноцінне інтерв’ю з одним із найяскравіших баскетболістів СРСР кінця 80-х, а нині тренером провідного українського клубу.
— Після попередніх трьох матчів проти «Пульсара» я акцентував увагу своїх підопічних на втратах та підборах, — розпочав розмову з аналізу гри Ігорс Міглієнікс. — Я радий, що вони до мене прислухались. Підбір ми виграли — 46:33, допустивши лише десять втрат. Хоча, треба визнати, у першій половині нам просто пощастило, 28 пропущених очок — це не завдяки нашій вдалій грі у захисті, а завдяки невлучності суперника. У перерві я сказав своїм підопічним, що у них можуть бути проблеми, адже вдома енергії у «Пульсара» завжди вистачає. І вони виконали завдання. Незважаючи на рахунок, обидві команди грали до кінця красиво, для глядачів, по майданчику ніхто не ходив. — Після кадрових втрат в «Азовмаші» та БК «Київ» ваша команда має реальні шанси на «золото»... — Завдання боротися за «золото» перед нами стоїть вже давно. Спочатку було завдання — третє місце, потім вихід до фіналу, а згодом — «золото». — Кого більше хотіли б бачити своїм суперником на першій стадії плей-офф — «Полтаву», «Сумихімпром» чи «Пульсар»? — Іноді задумуюся над цим. Але з іншого боку, якщо перед командою стоїть завдання бути чемпіоном, то ми повинні обігрувати будь-якого суперника на будь-якій стадії. Втім, дозволю собі спрогнозувати, що у фіналі буде серйозна «рубка», хто б туди не вийшов. Щодо згаданих команд, то «Полтава» — добре укомплектований клуб, досить небезпечний суперник. У «Пульсара» величезна різниця між грою вдома і на виїзді; «Сумихімпром», навпаки, на виїзді грає краще, ніж вдома. У будь-якому разі, якщо ми розслабимося, то програємо будь-якій із цих команд. — Складається враження, що БК «Донецьк» найбільш стабільна у фінансовому плані команда нинішньої суперліги, яка склад протягом сезону лише посилювала. Невже криза вас не торкнулася? — Криза торкнулася всіх. Ми намагаємося економити на чому можна. Наприклад, до Рівного основні гравці прилетіли літаком, а дублери приїхали автобусом. Хоча, зрозуміло, на цьому багато не зекономиш. Головна стаття витрат — зарплата гравцям. Хоча тут запитання краще задавати президенту клубу. Початок нинішнього сезону був хороший, клуби мали класних виконавців, але з багатьма з них змушені були розпрощатися. З іншого боку, всі ці гравці підтягнули решту виконавців. Яскравий приклад БК «Київ». Уся ця молодь мала можливість щодня тренуватися з класними баскетболістами. І нині вони показують результат. У мене теж хороший другий склад — Богданов, Кривич, Забірченко, Щепкін здатні грати на високому рівні. Шкода, що уся ця ротація в командах відбувалася протягом сезону. Це зараз гравці так болюче реагують на фінансові проблеми. Як на мене, треба вже дотягнути до кінця сезону, після чого думати. Над зарплатами гравців і над іншим. Когось з гравців треба буде відпустити. Про надвисокі зарплати треба думати як в українській суперлізі, так і в Євролізі. Спорт в усьому світі занадто роздутий. Це ненормально, коли спортсмени отримують мільйони, а лікарі та вчителі на їхньому фоні нічого. Не повинно так бути, що спортсмен за місяць отримує більше, ніж вчитель за кілька років. Спорт повинен спуститися на землю. А загалом з баскетболом в Україні має бути усе нормально. У вас чимало баскетбольних міст і, зокрема, Рівне. Думаю, власники клубів знайдуть можливості протриматись у цей непростий час.
