Нещодавно в «РВ» було опубліковано інтерв’ю з відомим рівенським музикантом Юрієм Поліщуком. В ньому колишній викладач Інституту мистецтв РДГУ згадував своє колишнє місце роботи не дуже приємними словами. Реакція шанованих викладачів Інституту мистецтв не забарилася — директор Степан Шевчук назвав вислови Поліщука про корумпованість та застарілість кадрів серйозними звинуваченнями та великою образою для всього колективу навчального закладу.
Розповідає директор інституту мистецтв Степан Шевчук: — Нас звинувачують у тому, що ми працюємо за старими методами, не розвиваємося і т.д. Але я нагадаю, що ми одними з перших із заполітизованого Інституту культури перетворилися власне на Інститут мистецтв, пройшли ліцензування за напрямом «мистецтво», почали готувати викладачів фахових дисциплін, керівників художніх колективів і артистів. Сім років тому створили єдину в Західній Україні кафедру естрадної музики, зараз маємо багато інших новацій, але новацій в галузі освіти — адже ми насамперед освітній заклад, і навчальний процес для нас — головне. Я вважаю, що говорити, ніби ми працюємо старими методами, недоречно. У нас прекрасний творчий колектив, багато заслужених артистів та діячів мистецтв, 65 художніх колективів, які мають значні успіхи, ми організовуємо декілька всеукраїнських конкурсів — такого немає в жодному закладі. Як ми можемо бути «застарілими», якщо головна мистецька подія року — творчий звіт області в столиці на 60 відсотків складений з номерів виконавців нашого інституту. Хто б нас брав у цей концерт? А ось найперша проблема — це надзвичайно мала кількість місць за державним замовленням. Наприклад, факультет музичної творчості має в цьому році приблизно десять державних місць. Тому ми не завжди можемо запрошувати на навчання дійсно обдарованих дітей. Мистецькі ВНЗ повинні мати державне замовлення. Що стосується Юрія Поліщука, то він, незважаючи на обдарованість, став жертвою свого безвідповідального ставлення до роботи. Інститут мистецтв — це все-таки вищий навчальний заклад, в якому до всього викладацького складу існують вимоги: вичитувати певний обсяг лекцій, займатися науково-методичною роботою, писати наукові праці, організовувати концертну діяльність студентів тощо. Зокрема, раз на декілька років викладачі мають проходити конкурс, на якому вони звітують про те, що ними було виконано за попередні роки. Конкурс проходять навіть «заслужені» артисти та «народні». Юрій Поліщук не мав нічого з методичної роботи, а ввесь час займався суто творчістю — це теж має значення, але ж у навчальному закладі будь-який творчий доробок має перерости в методичний — це необхідно в першу чергу студентам. Поліщуку пропонували його власні пісні систематизувати та записати. Студенту потрібен не лише концерт, а й творча лабораторія — як це зробити, як досягти цього виконавства й тому подібне. На жаль, виконати всіх вимог Поліщук не зміг. Тому врешті-решт на засіданні ради факультету було прийняте рішення не продовжувати з ним співпрацю.
