Чергову творчу зустріч, а точніше, презентацію кількох книжок, організував найуспішніший «завжди рівненський» письменник Олександр Ірванець. Гостем цього разу на малій сцені театру став модний і відомий серед молоді харківський автор Сергій Жадан. Принаймні саме цим можна пояснити, що мала зала театру була заповнена переважно студентами та школярами, хоча на попередніх кількох «ірванцевих» зустрічах такого не спостерігалось.
Приводом для спілкування двох письменників став вихід двох романів. У Жадана світ побачив далеко не перший великий твір «Ворошиловград» про модного політтехнолога, який із мегаполіса повертається на «малу батьківщину». А ось Ірванець показав свій лише другий роман «Хвороба Лібенкрафта». Цей твір, за словами письменника, відрізняється від «Рівне/Ровно», мовляв, перший роман був «веселішим». Хоча «Хвороба Лібенкрафта» також є «антиутопійною» і написана у дусі «альтернативної історії» — у недалекому апокаліптичному тоталітарному майбутньому одне з міст вражає загадкова хвороба, яка виявляється у червоних цяточках на повіках і символізує інакомислення. Як розповідає сам Ірванець, роман є справді похмурим. Проте його вже хвалять колеги. Зокрема, давній друг Юрій Андрухович назвав роман єдиним за декілька років твором, «від якого я не зміг відірватися». Власне, сама презентація нагадувала «парад компліментів». Ірванець хвалив Жадана за його прозу (»це дуже гарне письмо”) та поезію (”Жадан у своєму поколінні, можливо тому, що його покоління немає”). А молодий харків’янин, у свою чергу, називає Ірванця «поетичним батьком». І супроводжувалося все це «смачними» матюками, якими, як відомо, рясно насичена творчість Жадана — у віршах, у новому романі тощо. Презентацію у Рівному Олександр Ірванець проводив «з коліс» — він щойно приїхав з форуму видавців у Львові, а наступного дня вже мав їхати у Будапешт.
