За початковим задумом, однойменна книга Генрі Марша мала зацікавити тільки професійне коло британських медиків, але викликала значний резонанс у світі. І це не дивно, адже не щодня нейрохірург екстра-класу розповідає про своє життя, професійні перемоги та… поразки.
Нейрохірургія — це наука, яка займається питаннями діагностики та лікування захворювань і ушкоджень нервової системи. Сам містер Марш спеціалізується на видаленні пухлин мозку, а також на інших втручаннях у головний та спинний мозок.
Що мене вразило у цій книзі, то це рівень відвертості. Автор описує як свої успішні, так і невдалі операції, а також те, як йому доводилося спілкуватися з родичами до і після таких втручань. У ті моменти він усвідомлював, що сам може стати жертвою пацієнтів та їхніх родичів, які відсудять у лікарні кругленьку суму коштів та надовго заберуть душевний спокій.
Та, на жаль, усі лікарі помиляються. Нам, простим пацієнтам, складно усвідомити той факт, що хірурги теж люди та вдосконалюються саме через свої чи чужі помилки. Тут не місце теорії, ніхто не народжується з усвідомленням, як видаляти гліобластому — цього навчаються через помилки на практиці. Про це Генрі Марш теж зізнається у своїх мемуарах.
У цій книзі дуже багато медичних термінів, і на початку кожного розділу дано назву окремого з поясненням його значення. І взагалі, не рекомендую читати ці спогади далеко від Інтернету, бо якщо ви не маєте медичної освіти, вам буде непросто усвідомити, що відбувається.
Найбільше у цих мемуарах мене вразив момент, коли містер Марш приїхав до хоспісу, де лежала його давня пацієнтка. Це був особливий заклад, адже там розміщувалися хворі тільки з проблемами мозку. І йдучи поміж палат, хірург, на свій жах, побачив імена чотирьох (!) своїх інших пацієнтів, операції яких закінчилися невдало і про яких він… забув. Як то кажуть, у кожного лікаря є своє кладовище, а тут воно було наяву. Операції на мозку мають вірогідність того, що людина може більше ніколи не прийти до тями і лежати овочем у такому закладі. Ані жива, ані мертва.
Загалом також варто згадати, що Генрі Марш з початку 90-х почав їздити в Україну та проводити нейрохірургічні операції. Він сам писав, що ніколи не бачив таких великих пухлин, як у пацієнтів з Україні, адже тоді проблеми з діагностикою та лікуванням цього типу хвороб були величезними. У Києві він робив успішні операції, які наші нейрохірурги вважали неможливими. Був навіть момент, коли керівництво лікарні не пустило його в лікарню та заборонило оперувати…
Але попри все, він закохався в Україну і до завершення своєї кар'єри двічі на рік приїжджав для консультацій та хірургічних втручань. Тільки одного разу його графік збився, а саме на Революцію гідності, коли він прилетів із Лондона допомагати в центрі Києва носити бруківку для протестуючих, долучаючись до будівництва нової країни.
Цікавий факт наостанок: мозок не відчуває болю, адже він сам є аналізатором болю. Для того, щоб мозок відчував біль, йому треба ще один мозок.
