Шалено популярний в 60-х роках музичний стиль рокабілі в сучасному українському шоу-бізнесі майбутнього не має, що було успішно доведено однією з найвідоміших команд «Mad Heads» — хлопці просто перейшли на більш легкий і «попсовий» стиль. Єдиним колективом, який вперто лізе на сцену із запальною та веселою, а разом з тим і «неформатною» музикою, залишився рівенський гурт «Ot Vinta».
Шалено популярний в 60-х роках музичний стиль рокабілі в сучасному українському шоу-бізнесі майбутнього не має, що було успішно доведено однією з найвідоміших команд «Mad Heads» — хлопці просто перейшли на більш легкий і «попсовий» стиль. Єдиним колективом, який вперто лізе на сцену із запальною та веселою, а разом з тим і «неформатною» музикою, залишився рівенський гурт «Ot Vinta». Звичайно, музикантів із «рокабільськими» ірокезами в країні вистачає, але не всі спроможні працювати над записами, альбомами, концертними виступами і т.д. Команда Юрія Журавля, відчувши попит на український рокабілі з боку північного сусіда, вирішила знайти своє місце десь посередині — між шоу-бізнесом, де крутиться тільки форматна, часто примітивна музика, та повним андеграундом. Хто б міг подумати років п’ять тому, що колись таки «Ot Vinta» на фоні хронічного безгрошів’я провінційних музикантів випустить свій вже другий компакт-диск. Довго й нудно доводилось пітніти у студіях та на концертах хлопцям, аби восени 2004 року вирішити їхати в Київ, на студію «Династія», щоб розпочати запис диску «Дарма я наївся цибулі». Презентація альбому в столичному клубі «Докер Паб» показала одну цікаву річ — рок-н-рол і досі має своїх фанатів. Саме ці люди — споживачі «отвінтістської» музики номер один, які готові не лише платити гроші за виступ улюбленців (вхід у Києві коштував 20 гривень), а й скуповувати компакти, футболки та всіляку подібну атрибутику. Щодо цих речей, то «Ot Vinta» грошей ніколи не шкодували, а пачками видавали наклейки, листівки, плакати, навіть виступали у фірмових шортах та футболках. Власне, першого квітня «журавлі» презентували не лише альбом, а й нову «робу» — чорно-жовті комбінезони та чоботи такого ж кольору. В цьому одязі музиканти розпочали нову-стару програму. Нову — бо презентували пісні з нового альбому, а стару — бо більшість тих пісень вся та рокабільно-патлата братія, що відвідала не один концерт «Ot Vinta», може вже знати напам’ять. Власне, «Дарма я наївся цибулі» — збірка пісень, частина з яких відносно нова, а частина — старі речі, які просто не потрапили до дебютного диска («Шуруй», «Педикульоз», «Байкер без голови» та ін.). Від того диск набуває звучання наближеного до класичного «рокабілі», хоча привабливим для нефанатів старої музики він може стати через «хітові» речі «Дарма я наївся цибулі» та «Опля-картопля» — після п’ятничного прямого ефіру «Ot Vinta» на «1+1» після ранкових новин півстудії наспівувало оцю «оплю-картоплю». Оформлення диска знову взяв на себе лідер команди, але цього разу замість рожевого поросяти на обгортці — похмура цибулина у стилі «хеловіну» та, звичайно, пропелер. Облич музикантів країна знову не побачила. Концерт-презентація в «Докер Пабі» мав всі шанси стати «холостим» — у кращих традиціях вітчизняного шоу-бізнесу, першу, невелику партію дисків надрукували години за три до початку, але цього вистачило на подарунки журналістам і друзям, а також на продаж. Трохи дисків «отвінтісти» взяли з собою і в Хмельницький, де у них відбувся перший концерт у цьому місті. Клуб «Саквояж» хоч і налякав спочатку своїми малими розмірами, але на початок виступу глядач таки підтягнувся.
