Не відоме досі полотно, ймовірно, авторства видатного російського живописця Василя Сурикова знайшов один з рівненських колекціонерів-любителів Роман (ім’я змінене). Картину, якій дали умовну назву «Прочанка», її нинішній власник вгледів у підсобці комісійного магазину у Львові, одразу придбавши її за «фантастичну», як для автора, суму — сто гривень...
Розглядаючи картини в одній з львівських крамниць, рівнянин потрапив до підсобки. Його зацікавило полотно, яке було в дуже поганому стані, проте шанувальник мистецтва звернув увагу на дату в кутку — «1892». Попросивши ганчірку, він під товщею пилюки побачив прізвище, яке його трохи шокувало — «Суриков». Нічого не сказавши продавцям, рівнянин запропонував за картину сто гривень, на що ті погодились. Щоб підтвердити свої здогадки, власник картини віддав її на мистецтвознавчу експертизу завідувачу Львівського музею ім. О. Новаківського Любові Волошин: — До мене ця робота потрапила у жахливому стані, — розповідає заслужений діяч мистецтв пані Волошин. — Мабуть, на дві третини картина була знищена, а тому малоймовірно, що хтось із фальсифікаторів робив би картину у такому стані. Проте навіть за тими фрагментами, які були доступні для дослідження, я встановила, що ймовірність приналежності «Прочанки» перу видатного майстра досить велика. Мені довелося «перерити» майже всю творчість художника. Зокрема, в експертному висновку науковець зазначає: «Підпис художника у лівому нижньому куті зображення має всі прикмети авторської автентичності: зокрема, характерне для почерку В.Сурикова графологічне накреслення букв... цілком аналогічний підпис знаходимо в рисунковому етюді художника «Юродивий, що сидить на землі». За словами Любові Волошин, про авторство Сурикова свідчить і те, що, власне, на картині зображено: — У 90-х роках XIX сторіччя художник багато подорожував Сибіром і Поволжям, тому збереглося дуже багато замальовок різних характерних тій місцевості персонажів. На картині зображена бідна жінка-прочанка в інтер’єрі скромної сільської хатини — такий народницький характер твору Сурикову притаманний. Тобто ймовірність того, що картину написав автор «Боярыни Морозовой» та «Утра стрелецкой казни», дуже велика. Але остаточний висновок можна буде робити лише після проведення хімічної та рентгенологічної експертиз. Називати своє справжнє ім’я власник картини, працівник однієї з рівненських комерційних структур, не хоче. Якщо автентичність твору таки буде встановлено, за найскромнішими оцінками, Роман може розбагатіти на декілька сотень тисяч доларів — принаймні російський аукціонний дім «Гелос» без торгів уже пропонував рівнянину сто тисяч доларів (саме за стільки у 2006 році була продана інша робота художника «Танцы вокруг «Золотого Тельца»). Від цієї суми власник «Прочанки» відмовився — він припускає, що виставивши на аукціони, навіть такі, як «Сотбіс» чи «Крістіс», зможе заробити значно більше. Роман розповідає, що художник, який робив невелику реставрацію картини, жартома привітав власника з тим, що той тепер «казково багатий». Тому не дивно, що він подбав про безпеку, як власну, так і самої картини. Нині «Прочанка» знаходиться у депозитарії одного з рівненських банків. Як розповідає Роман, він має у власності велику колекцію ікон, декілька десятків переважно старовинних картин і малюнків, у тому числі оригінали сучасного художника Анатолія Базилевича й українського класика Олекси Новаківського, які зараз реставруються.
Василь Іванович Суриков (1848-1916) — видатний російський живописець, майстер масштабних історичних полотен. Народився 12 січня 1848 року в місті Красноярськ, у козачій сім’ї. Дід — Олександр Суриков був отаманом Єнісейського козачого полку. З 1869 по 1875 рік навчався в петербурзькій Академії мистецтв у П.П. Чистякова. З 1877 року художник жив у Москві, брав участь у розмалюванні хорів храму Христа Спасителя. З 1893 р. Суриков — дійсний член петербурзької Академії мистецтв. Найвідоміші роботи: «Утро стрелецкой казни» (1881), «Боярыня Морозова» (1887), «Покорение Сибири Ермаком» (1895), «Переход Суворова через Альпы» (1899).
