Катя Лось осиротіла, коли їй виповнилося три роки. Відтоді дівчинку виховувала бабуся. Катя рано стала самостійною — хоч рідні її обожнювали, та вона не хотіла бути для них тягарем, поїхала навчатись у професійно-технічне училище у Новоград-Волинський, щоб якнайшвидше вивчитись і стати працювати. Оселилась у гуртожитку.
…Юрій був на півроку старшим за Катю. Коли вони познайомилися, зізнався, що є віруючим протестантської церкви, проте закоханій дівчині це не видавалось перепоною для одруження. Батьки нареченого зустріли появу сироти в житті сина доволі прохолодно, та всупереч їхній волі молодята незабаром одружились. Катя переїхала жити до чоловіка. Щоб вгодити його батькам, прийняла їхню віру. Вперше конфлікт у новій родині трапився через те, що свекор побачив Катю у штанах, він наказав, щоб вона їх негайно зняла, мовляв, не личить такий одяг жінкам носити. — А не знімеш, сам зніму й поріжу ножем на клапті, — пригрозив свекор. — Я змерзла, отож ходитиму в тому одязі, в якому мені зручно, псувати штани не маєте права, я їх купила не за ваші гроші, а за власні, — відповіла Катя. Катя була на шостому місяці вагітності, коли чоловік її вперше побив. Кілька тижнів на вулицю боялась виходити, щоб не давати сусідам будь-якого приводу для пліток. Нові родичі їй заборонили спілкуватись з усіма рідними, навіть листуватися. Рік не подавала їм звісточки про себе. Коли в молодят народився син, його назвали Романом. Пологи у Каті були тяжкими, лікарям довелося робити кесарів розтин. Батьки нашептали чоловіку, що дитина не його, підозру викликала група крові, яку мав малюк. У першому ж листі, який вдалося відправити рідним, Катя написала: «Мені тут дуже погано, мене б’є Юрко і його батько. Я ходжу в синцях, погрожують і називають мене сміттям. Я сказала, що піду в молитовний будинок і там все розповім. Тоді свекор схопив мене за руки і притиснув до стінки, а потім сказав, що переламає хребта і вивезе на смітник, мовляв, ніхто там сироту не шукатиме». Коли нарешті у Каті увірвався терпець, вона забрала сина та повернулась у гуртожиток. Чоловік приходив до них і вчиняв скандали. Катя подала на розлучення. — Якщо подаси на аліменти, отримуватимеш по 8 гривень, а якщо ні — то щомісяця тобі даватиму по сто, — сказав Юрій. Суд дав їм на роздуми три місяці, а після цього терміну — розлучив. Катя тим часом закінчила навчання в ПТУ, здобула професії маляра-штукатура та плиточника-лицювальника і вийшла на роботу. З гуртожитку її виселили. На вихідні вона дозволяла забирати маленького Романа батькам чоловіка. Катя вирішила повернутися до рідних, проте Юрко приїхав за нею слідом, запевняв, що кохає, що не може ні дня без неї й сина прожити. Пообіцяв, що розпочнуть все з початку, вже, мовляв, і квартиру підшукав, щоб жити окремо від батьків. Серце Каті защеміло, вона хотіла мати родину і не бажала позбавляти сина батьківської турботи, отож, повагавшись, згодилась повернутись у Новоград-Волинський. Юрій обіцянки не дотримав, знову почав лупцювати дружину, отримуючи від цього справжнє задоволення. Якось загнав Катю у канаву з крижаною водою. Дружина була босоніж і притискала до грудей сина. Чоловік змусив її написати… відмову від Романа і всім розповідав, що вона погана мама і збирається їхати на заробітки за кордон. — Не хочеш зі мною жити, то віддавай сина, я його сам виховаю, — вимагав Юрій. Хазяїн, в якого молоде подружжя знімало оселю, одного разу не зміг дивитись, як Юрій знущається над Катериною, і викликав міліцію. Юрій пообіцяв правоохоронцям, що залишить дружину у спокої. Відмову, яку «вибив» з дружини, визнали недійсною. Він зателефонував і заявив, що вона мусить написати нову, звісно, якщо хоче жити. Катя писати її не збиралась. Третього жовтня вона пішла на базар, щоб купити харчів. Повернулася, зготувала їсти. Опісля сіла за швейну машину, хотіла щось підшити із одягу, а потім — пішла в сад, щоб зірвати кілька яблук. Вона не знала, що там на неї вже чатує смерть. Коли зачиняла двері в будинок, почула, що хтось за спиною стоїть. Повернулась і побачила чоловіка, в руках у того був ніж. Свідком останньої зустрічі подружжя став 13-річний син господаря. Хлопцю видалося, що Юрій просто чимось б’є Катю. Він перелякався, зчинив крик та побіг городами до сусідів. Ті викликали міліцію та швидку допомогу. Лікарі з’явилися за три хвилини, але врятувати життя Катерини не змогли. Від дверей вона зробила ще кілька кроків, чи то рятуючись від убивці, чи то щоб покликати когось на допомогу. За висновками судово-медичної експертизи, Катя померла від колото-різаних ран грудної клітки та живота, під час яких були ушкоджені легені, серце, печінка, судини черевної порожнини. — За фактом навмисного вбивства ми порушили кримінальну справу, суд обрав для Юрія міру запобіжного заходу — арешт, — сказав журналісту «РВ» прокурор міста Новоград-Волинський Михайло Семенька. Рідні забрали в батьків Юрія маленького Романа, якому зараз лише один рік чотири місяці, він так і не зрозумів, куди зникла його матуся. Хлопчика хоче виховувати тітка Катерини та її чоловік, які мають власного сина такого ж віку. Вони переконані, що в батьків Катрусиного убивці дитина жити не повинна, адже вони виявились нездатними виховати порядною людиною власного сина, то й не зможуть догледіти внука. Тепер рідні Катерини вимагають справедливого покарання для убивці, їх непокоїть і те, що він зможе його уникнути, і поведінка слідчих, які досі не взяли свідчень у тих людей, хто найкраще знав вбиту.
