Уявіть собі — ви цілий рік мріяли про відпустку, щоб розслабитися та порибалити на улюбленому озері. І ось ви мандруєте власним автомобілем до точки призначення, виставивши руку у вікно, та насолоджуєтесь потоком прохолодного повітря, що потрапляє до вас у салон. Але раптом вам телефонують і наказують повертатися, адже сталося звіряче вбивство, яке потрібно розслідувати. Так і було з Томасом Муром — детективом відділу кримінальних злочинів.
Особисто я, коли бачив на полицях «Хірурга» Тесс Ґеррітсен, не мав бажання читати цей роман, адже обкладинка прямо натякає на те, що це буде якийсь хоррор у стилі Стівена Кінга разом із великою кількістю медичних деталей та крові. Але випадково ознайомившись із анотацією, я зрозумів, що інколи не така страшна книга, як її обкладинка.
Одразу скажу, що натуралістичні подробиці цієї історії, про які натякає зображення на палітурці, під час читання не справили на мене надто великого враження, хоча я не фанат такого. Я навіть їв, читаючи книгу, але особливо чутливим до подібних тем людям і вагітним жінкам не раджу брати її до рук.
Перед нами — детективна історія про маніяка, який знову почав своє звіряче полювання на жінок. Неприємна деталь виявляється у тому, що два роки тому він був застрелений жертвою при спробі здійснення свого «ритуалу». А отже, виникає запитання, хто це: імітатор, спільник чи особа, яка мала доступ до справи вбитого нелюда, адже у нових звірствах відтворюються такі деталі, про які не повідомлялося у пресі.
Тесс Ґеррітсен (на фото) не залишила героїв без власного роману особистих історій та внутрішніх конфліктів. Кожен з них має свої «скелети у шафі», які змушують діяти або протидіяти певним обставинам та боротися з власними страхами. Не обійшлося й без любовної лінії, і, як на мене, це плюс, адже дозволяє втримувати увагу читача на кожній сторінці.
До речі, про динаміку. Майже триста п'ятдесят сторінок цієї історії я прочитав за два рази і аж сам незчувся, наскільки швидко вони промайнули. Відірватися складно, адже розслідування та любовна лінія розвиваються достатньо динамічно.
Одним із соціальних аспектів твору є те, що авторка звернула увагу на проблему зґвалтувань і того, що часто жінки не хочуть офіційних розслідувань таких злочинів. Розголос вішає на них клеймо, і часто чоловіки, дізнавшись про таку подію, замість того, щоб допомагати лікувати психологічну травму, кидають таких осіб жіночої статі.
Наскрізною ідеєю книги є боротьба з власними страхами, адже вони не дозволяють героям жити повним життям. Щоб перемогти, потрібно зустрітися з ними, якими б страшними вони не були, та розставити всі крапки над «і». Є тільки два варіанти: або ви переможете власні страхи, або вони керуватимуть вашим життям.
