Сьогодні має відбутися чергова конференція суддів Рівенської області. Як нам стало відомо, не виключено, що в порядку денному конференції може з’явитися питання про звіт голови Ради суддів області Петра Денисюка. Кажуть, що у деяких делегатів конференції є наміри висловити п.Денисюку недовіру. Щоправда, сам п.Денисюк це заперечує — каже, що на конференції не планує звітуватись — цього питання немає в порядку денному, розісланому делегатам. Не пояснює п.Денисюк і те, що може стати причиною негативної оцінки його діяльності: «Щодо звинувачень на мою адресу, то вони не більш ніж плітки. До того ж плітки, що розповсюджують люди, які не задоволені тим, що я працюю, дотримуючись винятково букви закону. Мою діяльність перевіряла Вища рада юстиції і ті всі факти не підтвердилися».
Коментарі Юрій Куцоконь, член Ради суддів Рівенської області: — Наскільки мені відомо, до порядку денного включені звіт начальника обласної судової адміністрації Світлани Арістової, організаційні питання щодо святкування Дня працівників суду та вибори членів кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури. Зрештою, якщо на зборах більшість делегатів вирішить заслухати звіт голови, то це не буде суперечити законодавству. Рада суддів є найвищим судовим органом суддівського самоврядування в області. Ми не прив’язані до порядку денного. Так само не буде порушення, якщо делегати більшістю голосів вирішать висловити недовіру голові Ради суддів області. Це їхнє право. Олександр Пашкевич, заступник голови Апеляційного суду Рівенської області: — Мене дуже турбують ті стосунки, які склалися між деякими суддями нашої області. Зрозуміло, що такі нюанси негативно впливають на роботу суддів Рівенщини в цілому. Крім того, непокоїть і низький рівень розкриття злочинів, які скоєні останнім часом проти суддів і членів їхніх сімей. Зокрема, такі кричущі факти, як підпал авто родини голови Апеляційного суду Миколи Діонісьєва, побиття мого колеги Сергія Баглика, стрілянина по вікнах голови районного суду Віктора Лопацького та підпал будинку матері судді міського суду Олександра Тимощука. На мою думку, той факт, що жоден з цих злочинів досі не розкритий, слугує своєрідним стимулом для скоєння подібних порушень у майбутньому. Причинами, які уповільнюють розслідування цих фактів, є їх складність, але найголовніше, напевно, це небажання деяких посадовців правоохоронних органів докласти усіх зусиль для того, щоб ці злочини були розкриті, а винні у їх скоєнні — покарані. Володимир Лопацький, голова Рівенського районного суду: — Торік, коли вирішувалося питання щодо обрання голови Апеляційного суду і пан Денисюк був одним з претендентів на цю посаду, він звернувся до мене за підтримкою. Я відмовився це робити. Після цього він почав погрожувати моїй дружині і мені особисто через спільних знайомих. В ніч з 25 на 26 жовтня минулого року біля гаража до мене підійшли троє молодиків, приставили до голови пістолет з глушником, один з них вдарив мене сокирою по голові. Я прийшов до тями лише у полі за містом, куди мене вивезли. Там до них приєдналося ще троє чоловіків. Після того як нападники побили мене і кинули зв’язаного у машину, її підпалили. Мені дивом вдалося розв’язатися і загасити авто. Через декілька днів кількох нападників місцеві правоохоронці затримали, але вже у лютому прокуратура випустила їх на підписку про невиїзд. Після цього інциденту мені дали державну охорону, під цілодобовим наглядом якої я перебуваю вже майже рік. Втім, навіть вона не може мене уберегти від злочинців. На початку весни цього року невідомі зробили три постріли з пістолета ТТ по вікнах мого будинку. За цим фактом, незважаючи на те, що пройшло стільки часу, ще зовсім нічого не зроблено. А слідчі замість того, щоб займатися розслідуванням, досліджують мої особисті зв’язки і намагаються знайти на мене компромат. Олександр Тимощук, суддя Рівенського міського суду: — Пан Денисюк завжди намагався зробити мене своїм особистим виконавцем. Спочатку передавав судові справи з поясненнями того, яким чином я маю їх вирішувати. Коли я декілька разів відмовився від такого втручання у мою роботу, голова суду почав шукати інші шляхи впливу на мене. Спочатку були організовані численні перевірки різних контролюючих інстанцій. Та вони не виявили жодного порушення у моїй роботі. ...У 2001 році обікрали будинок моєї матері. Через рік був організований підпал будинку. У серпні 2003-го із компетентних джерел я дізнався, що на мене і членів моєї сім’ї готується замах. Згодом мене звинуватили у тому, що я потрапив у ДТП, у результаті якого загинула людина — насправді ж перед тим випадком у мене вкрали авто — старенький мерседес, 1984 року. Розслідування цього ДТП, яке, між іншим, провели, на мою вимогу, в іншій області, підтвердило мою невинність. Згодом, мені і моєму братові довелося пережити ще й розбійний напад, після якого нас намагалися зробити винними у нападі на людину — насправді ж декілька незалежних медичних експертиз довели протилежне і у мене є документальні підтвердження цього.
