Священик Олександр Опанасюк на роботі закликає «братів та сестер у Христі» до милосердя, а після роботи немилосердно ділить із рідними сестрами спадщину. Євгенія Барчук та Марія Опанасюк вже не перший рік судяться зі своїм братом, який є настоятелем храму в Новому Корці. Стверджують, що він привласнив батьківську хату, підробивши документи про спадщину. А коли вони спробували відстояти своє право на власність, побив їх разом з поліцейськими.
— Ми з багатодітної сім’ї, де виховувалося семеро дітей, ми завжди жили мирно, — розповіла Євгенія Барчук. — Тому й не сподівалися підлості від брата. У моєї сестри Марії особисте життя не склалося, тому жила вона разом з батьком — доглядала його та утримувала невелике господарство. Коли батько помер, наш брат Олександр, який править службу в сільській церкві, заявив своє право на батьківську хату. Ні я, ні мої брати і сестри не претендували на неї, адже хотіли, щоб Марія там доживала свій вік. Проте Олександр вже мав, певно, якісь плани на ту хату і не хотів, щоб Марія там жила з ним. Він примусово виселив її у літню кухню, яка навіть не опалювалася. А сам почав робити в батьковій хаті ремонт.
Я, моя сестра та ще один брат стали на захист Марії і пробували поговорити з ним про те, що так не годиться. Він же тицьнув нам під ніс документи, мовляв, батько подарував йому хату. Ці документи — підробка, і зараз ми в суді намагаємося це довести. Більше на контакт з нами брат йти не хотів, кажучи, що йому нема про що говорити «з Київським патріархатом». Під час нашої чергової невдалої спроби достукатися до нього ми демонстративно зайшли в батьківську хату і зачинилися там. Він викликав поліцію, яка проникла в приміщення і разом з ним відгамселила нас. Односельчани все це бачили і можуть підтвердити.
З 2015 року ми судимося з братом за хату і з поліцією за перевищення службових обов’язків. Марія зараз живе в мене, у двокімнатній квартирі в Рівному, в якій живе й мій син. Ми всі шоковані вчинком брата. Він править у церкві, то який же моральний приклад подає парафіянам?
Отець Олександр Опанасюк, настоятель Свято-Покровського храму в Новому Корці:
— В тій хаті за моєї сестри таке робилося, що сусіди телефонували мені і благали: «Батюшка, втрутьтесь». Марія там і горілку гнала, і ще багато чого робила. Я не застав нашого батька в живих. Його тіло в труні виглядало так, наче його побили. І при цьому ще Євгенія на котромусь із судів звинуватила мене у «вбивстві» батька! У неї як тільки нове судове засідання — так нова здогадка. То каже, що я договір про дарування підробив, то що батько взагалі не мав права дарувати будинок, бо він їй належить.
Три роки вже тягнуться судові процеси, вона пише листи в прокуратуру й інші відомства, це вже просто смішно. Дарча є в мене на руках, оформлена у 1996 році на мене. Зараз ми живемо в будинку при церкві. Проте у мене велика сім’я, вже виросли діти — нам усім треба десь жити. Поки ми робили ремонт у батьковій хаті, Марія виганяла робітників, все робила, щоб з того ремонту нічого не зосталося. Ми б не проти, щоб вона з нами доживала віку, якби вона не поводилась неадекватно. Тридцять років сестра ніде не працює — тільки уявіть собі! Скільки разів пропонував їй йти працювати прибиральницею в церкву, мала можливість стати продавцем у магазині. Не захотіла, так і жила при батькові на його пенсію.
Микола Хоменко, голова Новокорецької сільської ради:
<>— Що тут можна сказати? Це внутрішні справи сімейства. Отець Олександр має на руках договір дарування, тому закон на його боці. Я так зрозумів, що він хоче віддати ту хату дочці. Хоча і його сестер також можна зрозуміти. Про них не можу сказати нічого поганого — звичайні люди, працьовиті. Шкода, що Опанасюки не можуть знайти спільної мови.
Герман Кулакевич, прес-секретар УПЦ МП:
— Отця Олександра знаю особисто — це хороший і добрий священик. Він — ректор нашого духовного училища в Корці. Про його сімейні конфлікти чую вперше, тому коментувати щось не можу. Якщо в єпархію надійде скарга на нього, ми проведемо внутрішнє розслідування.
Дарина Гузенкова.
