Нещодавно працівниця Рівненського архіву зробила сенсаційну заяву — знайшовся документ, у якому вказано імена перепохованих членів родини князів Любомирських. Виявилось, що останки колишніх власників Рівного радянська влада перепоховала на Дубенському кладовищі.
Цей документ — рішення Рівненського міськвиконкому 1961 року про перепоховання десятка тіл із костелу (нині — зал камерної та органної музики). Його знайшли випадково, коли до архіву надійшов запит на історію єврейського кладовища в Рівному, і науковиця, шукаючи необхідну інформацію, занотувала номер справи, де йшлося про перепоховання.
— Мабуть, тоді я займалась іншою роботою, тому просто записала номер документа і все, — розповідає працівниця архіву Людмила Леонова. — А коли знову знайшла запис, то все ж замовила ту справу. Мала велику надію, що окрім сухого рішення, там буде ще якась інформація.
І справді, окрім самого рішення, у справі був акт комісії, який підтверджував, що перепоховання відбулося. Що важливо — в акті був перелік перепохованих осіб і факт про те, що разом із трунами заховали надгробні камені. Тобто ззовні не залишилось наочних згадок про місце поховання родини Любомирських. Це була невідома могила, і люди навіть не мали можливості прийти і вшанувати пам’ять колишніх власників Рівного.
Інформації про князів Любомирських було багато і в пресі, і в спогадах рівнян, проте достеменно було невідомо, кого саме перепоховали з рівненського костелу.
— Як тільки я знайшла ці документи, то зв’язалася з нашим спецкомбінатом, — говорить п. Леонова. — Його керівник сказав, що подивиться, адже вони мають записи від 1945 року щодо поховань. Майже одразу після цього він сказав, що є офіційний запис про те, що Любомирські перепоховані. Але більше інформації не надав, бо вона — конфіденційна.
Найцінніше в цьому рішенні — акт, який підтверджує факт перепоховання. Тут є перелік — усього 11 поховань. Дев’ять ідентифікованих, а на двох надгробках імена не встановлено. Наразі приблизно відомо, де поховані князі. Дубенське кладовище складається з трьох частин: військової, православної й католицької, тому територія пошуку звужується до третьої, зазначає Людмила Леонова:
— Серед похованих є, імовірно, Юзеф Любомирський, якого при перекладі записали Йосифом. Він був третім власником нашого міста. Перепоховали і його дружину — Людвіку Сосновську. Вона також відома тим, що стала коханням усього життя Тадеуша Костюшка — національного героя Польщі. У ті роки в Рівне він приїздив декілька разів, аби зустрітися з нею.
Перепоховали також князя Фредеріка, який був фундатором першого навчального закладу, Рівненської реальної гімназії, що знаходилася в приміщенні, де зараз краєзнавчий музей. Це приміщення Фредерік Любомирський за свій кошт подарував місту.
— Це було великою подією, адже доти Рівне було маленьким містечком, — розповідає Леонова. — Коли з’явився навчальний заклад, що давав можливість дітям вступати в університети, то люди почали приїжджати сюди за перспективою.
Серед похованих є ксьондз канонік Томаш Чайковський, який служив у костелі, Ванда і Станіслав Любомирські, яких Людмила Леонова називає передостаннім подружжям власників міста. Також вони були батьками останнього власника міста Адама Любомирського, який загинув у в’язниці під час радянських репресій. Казьо Любомирський — це малолітній син Станіслава і Ванди, який помер ще в 1900 році.
Фактично, на Дубенському кладовищі поховані три власники міста із семи. У Рівному похований ще Адам Любомирський, але де саме — невідомо.
Про знахідку вже повідомили нащадка родини — Алекса Любомирського, всесвітньо відомого фотографа.
Подальша доля похованої родини Любомирських залежить від рішення громадськості та нащадків, пояснює Людмила Леонова:
— У нас є різні історичні товариства, зокрема польське, які можуть подавати пропозиції в міську раду щодо вшанування чи пошуку точного місця захоронення. До цього треба поставитися виважено: подумати, які можуть бути ризики або ж позитивні наслідки. Це залежатиме від позиції нащадків і громадськості. Можна було б встановити меморіальну дошку при вході на Дубенське кладовище.
Ще одна знахідка Людмили Леонової — рішення про закриття костелу. У ньому вказано, що релігійна громада порушила правила угоди та не доглядала за костелом, мовляв, у вікнах розбите скло, фундамент осідає, і будівля може впасти.
До рішення додали інвентаризаційну справу щодо вартості костелу: план приміщення і малюнок зовнішнього вигляду костелу. Найбільше акцентували на занедбаному підвальному приміщенні, де й були поховані князі Любомирські.
Олександр Третяк, міський голова Рівного:
— Нам потрібно обговорити з істориками цю інформацію, яку ми отримали. Маємо точно знати, що вона достовірна. Якщо це так, то тоді уже будемо вирішувати, що робити. Міська влада готова профінансувати пошуки, бо це збереже нашу історію. Загалом у Рівному ще є чимало культурних пам’яток, над якими потрібно серйозно попрацювати. І на це потрібна велика сума. Тому нині триває процес визначення того, над чим потрібно працювати зараз.
Скажу відверто — історична спадщина Рівного у поганому стані. Бо вона не зберігалася та руйнувалася. Не знаю, чи у нас вистачить коштів одразу на все, проте поступово її відновлювати потрібно.
Фото у матеріалі: UA:Рівне
Дарія Борисович,
Богдан СЛОНЕЦЬ.
