У Сполученому Королівстві, як і у всій Західній Європі, це свято відзначається 8 травня. VE Day – День Перемоги у Європі. Адже японських союзників Гітлера добили лише трьома місяцями пізніше. Цей день як виняток зробили вихідним тільки цьогоріч, та й то перенесли його з понеділка — традиційного травневого bank holiday — неробочого дня. І це при тому, що Велика Британія першою встала на захист пошматованої Польщі й оголосила війну Гітлеру — на той час кращому другу Сталіна.
Через пандемію всі заплановані урочистості скасували, але це не завадило британцям гідно відзначити історичну дату.
Зранку “Червоні стріли” пролетіли над Лондоном, “тайфуни”-- над Едінбургом, Кардіффом і Белфастом і вкрили небо кольорами британського прапора.
Об 11-й годині принц Чарльз із дружиною поклали квіти до Меморіального Хреста в Балморалі і разом із усією країною завмерли у двохвилинному мовчанні. Люди мовчки стояли на порогах своїх домівок, телебачення й радіо вимкнули звук на своїх каналах.
О третій дня -- історична радіопромова Черчилля, хвилина в хвилину рівно через 75 років. В ній він, до речі, запропонував співвітчизникам підняти бокали й виголосити тости на честь перемоги.
Що й люди зробили знов через три чверті століття. Винесли на прибудинкові галявини столи, розстелили пледи й привітали сусідів, що називається, “не чокаясь”, із дотриманням шестифутової дистанції. На ці незвичні вуличні гуляння багато хто вийшов в одязі 40-х. Будинки прикрасили патріотичною символікою заздалегідь.
Ми теж виставили свою інсталяцію, викувану власноруч — сталеві маки, три “спітфаєри” і мотто: ”Боже, благослови короля”.
Ввечері Королева звернулась до нації точнісінько в той самий час, що і її батько Георг VI 75 років тому. Відзначила, поміж іншого, що вулиці зовсім не порожні — вони заповнені любов'ю.
Принцесі Єлизаветі на час закінчення війни було 19, служила військовим водієм, а у день святкування перемоги примудрилась разом із молодшою сестрою Маргарет втекти з балкона Букінгема й змішатися з натовпом, який захоплено вітав королівську сім'ю і прем'єра Черчилля.
Та найзворушливішим, як на мене, в цей день було загальнонаціональне виконання пісні 40-х років “We will meet again” (“Ми зустрінемось знову”). Колись її виконувала мегапопулярна Вера Лінн.
В минулі роки 8 травня люди збирались після роботи великими компаніями на вечірнє барбекю. Цьогоріч таке було неможливим -- по-перше, це справді небезпечно, а по-друге, був ризик, що небайдужі перехожі подзвонять в поліцію за спеціальним номером і розкажуть про неподобство.
В Британії таке не є “стукачеством” і заохочується владою. Це називається принциповою громадянською позицією. Правила однакові для всіх, інакше це вже неспортивно, і рефері може “видалити з поля.”
ІРИНА МІЛЛЕР
