Перш ніж читати далі подивіться відео.
Уважно послухали? Вам теж здається, що під цю пісню-марш московські війська цілком можуть йти на нас в атаку сьогодні чи завтра або йшли у неї кілька днів чи тижнів тому? І не треба нічого змінювати – текст, написаний молодим московським актором Володимиром Висоцьким 55 років тому, слово в слово відповідає тому, з чим прийшли вони до нас 24 лютого!
Звісно, мені відомо, що ця пісня була написана автором для спектаклю і співати її у тому спектаклі мав солдат армії нацистів. Але навіщо Висоцький упродовж багатьох наступних років тисячі разів виконував цей марш німецьких загарбників на концертах під шалені оплески публіки? Що він хотів цим сказати, які відчуття пробудити? Відчуття загарбника, який топче українську землю, знищуючи усе на своєму шляху! Інших варіантів немає! Зрозуміло, що 1967 року і мови не було про напад Росії на Україну бо Україна тоді входила до складу московської імперії під назвою СРСР. І тому своє непереборне бажання прийти на нашу землю, аби все знищувати, доводилося свідомо чи несвідомо втілювати у подібних піснях! Але як потужно і достовірно! З яким непідробним захватом і натхненням! І лише тепер це споконвічне прагнення нас знищити вони змогли втілити в життя! Точніше, спробували втілити! Нічого не вийде у нинішніх рашистів, так само як не вийшло колись у нацистів!
Зізнаюся, що я виріс багато в чому на піснях Висоцького. І лише наприкінці дев’яностих зрозумів, що він вчасно пішов з життя, не доживши до нових часів. Ми не знаємо, як би він повів себе сьогодні. І тому не вважаємо його нашим ворогом на відміну від тих російських «митців», що дожили і показали свою справжню суть!
Так, Висоцького вже немає понад сорок років. Але пісні його залишаються…
Микола Несенюк
