Пригадуєте як за певний час після обрання президентом Віктора Ющенка наші ЗМІ чи не щодня вміщували публікації із заголовком «Чому у Грузії вийшло?» або чимось подібним? У цих публікаціях нам розповідали про вдалі реформи в Грузії здійснювані під керівництвом новообраного президента Михайла Саакашвілі дорікаючи нашій владі відсутністю подібних реформ. Виходило, що грузини вже подолали наслідки минулого і у короткий термін стали європейською державою із верховенством права, відсутністю корупції та щедрими західними інвестиціями. А ми, відповідно, цього зробити не змогли. Мені у той час довелося кілька разів побувати у Грузії особисто і поспілкуватися з самими грузинами, які мали би бути щасливими від проведених там реформ. Насправді все виглядало не так райдужно – країна залишалася вкрай бідною і швидкого виходу на пристойний рівень життя для більшості населення не проглядалося. Тому, за словами моїх тодішніх співрозмовників, реформи Саакашвілі сприйняли далеко не всі.
Виявилось, що європейські чи американські правила життя гарні лише на папері. Грузини, які за сотні років звикли жити по-своєму, не дуже прагнули вести справи подібно до британців та американців. Бо ж раніше було просто – заніс кому треба хабаря і вирішив питання! А тепер – проблеми! Працювати треба! Більшість країни відчувала дискомфорт від порушення правил життя, які панували упродовж не одного покоління. Тож коли їм запропонували повернутися до дружби з к»ц»пами, грузини не дуже пручалися. Бо ж саме на цій дружбі у них завжди будувалися кар’єри і зароблялися гроші. А грошей задля повернення Грузії до числа своїх друзів к»ц»пи не шкодували.
Не маю жодних сумнівів у тому, що і на наступних виборах грузини проголосують за промосковських політиків. І те, що к»ц»пи пішли на них війною і окупували частину території вже ні на що не впливає. Прогресивна та патріотична частина грузинів залишилась в меншості і перспектив стати більшістю у найближчому майбутньому не має. Отака сумна історія. Паралелі з історією українською проводити не буду. Може якось пронесе і у нас, як і раніше, все піде не так, як у Грузії. У якої, як показав час, нічого насправді не вийшло.
