Моє свідоме життя розпочалось у шістдесяті роки минулого століття. І всі ці довгі шість десятків років пройшли під акомпанемент повідомлень про голод у Африці. Не минало року, щоб десь на цьому гігантському континенті люди не страждали від голоду. Ці страждання були різними і у різних країнах, але вони були завжди. І тривають досі. Вже яке покоління волонтерів з усього світу працює у країнах Африки, допомагаючи боротися із голодом, вже не порахувати грошей, витрачених цивілізованим світом на продовольчу допомогу африканцям, але вони вперто продовжують голодувати!
Нині ми чуємо, що африканці тепер вже точно помруть буз українського зерна, заблокованого ворогом у чорноморських портах. Це тривожить. Тому я вирішив освіжити свої знання про голодуючу Африку. І був дещо здивований – за останні шістдесят років перманентного голодування населення Африки зросло з 280 мільйонів до мільярда трьохсот мільйонів, тобто вп’ятеро! Якось дивно вони там голодують, вам не здається? Скажете, що голодує не вся Африка, а найменш розвинуті країни? Давайте дивитися – Еритрея, яка офіційно вважається найменш розвинутою країною Африки і куди регулярно шлють гуманітарну допомогу з усього світу, мала сорок років тому трохи більше двох мільйонів населення, а тепер має п’ять!
Якщо порівняти з Україною, яка востаннє голодувала 1947 року і де за ті ж самі сорок останніх років кількість населення не зросла, а скоротилася, то найбідніша країна Африки виглядає не так погано. І якщо дивитись на об’єктивні цифри, а не на дані гуманітарних місій ООН, то це ми голодуємо, а не Африка!
Не буду продовжувати, вдаватися до аналізу економіки та політики африканських країн, статистики народжуваності та смертності та всього іншого. Просто раджу вам щораз, коли чуєте про голодуючу Африку, згадати, що африканців вже майже вдвічі більше за європейців, серед яких тих африканців теж чимало, африканців вже більше за індійців, які теж періодично голодують і мають вже понад мільярд населення. А потім подумати…
