Останнім часом я все частіше не встигаю. Не встигаю вивчати все нові і нові абревіатури, якими засипана мова як офіційних осіб держави, тобто чиновників різних рангів, так і тих, хто називає себе «експертами» та «аналітиками». Так, наприклад, досить довго я не міг зрозуміти, що таке ТРО? Потім виявилось, що це так скорочено звуть «територіальну оборону». Тоді чому ТРО, а не ТО? Тому що наші високоосвічені чиновники згадали, що абревіатура ТО вже зайнята – більшість українців розуміють ТО як «технічне обслуговування». Чи можна нам якось без цього? Чому ми називаємо наше героїчне військо ЗСУ? Чому не військом чи армією чи ще яким нормальним, зрозумілим та зручним для вимовляння словом?
На жаль, мені добре відома причина того, чому наша мова все сильніше засмічується оцими мовними покручами. Справа в тому, що чим менш людина освічена, тим сильніше вона прагне показати, що це не так. А як ти це покажеш? Дуже просто – досить ввернути в розмову кілька незрозумілих чи не добре зрозумілих для інших слів. Коли ж тебе таки врешті запитають, що означає це чергове АБВГД, тоді ти зверхньо поясниш, показавши, який ти освічений і які всі довкіл невігласи. І чим людина дурніша, тим більше в її мові оцих ідіотичних скорочень.
Почалось це не сьогодні. Це сталося понад сто років тому, коли до влади прорвалися безграмотні «пролетарі», які перед цим повбивали усіх або майже усіх грамотних. Саме тоді і почалось оце нашестя, що триває і досі, причому останнім часом із значним прискоренням.
Тим, хто не погодиться з моїми висновками, раджу звернути увагу на бізнес – те, що треба продати, ніколи не назвуть яким-небудь БЖМКЛ. Придумають щось звучне і привабливе. Бо у бізнес йдуть ті, хто розумніший, а решта залишаються у чиновниках і творять все нові і нові проблеми нормальним людям.
Саме тому у нас на фронті воюють не взводи, роти, дивізіони, батальйони, полки, дивізії… Там нині суцільні БТГ чи як їх там. Щоб незрозуміло було і страшно!
Виявляється, що мені пощастило – я навчався у школі, потім здавав іспити до інституту, потім мене забрали в армію. Тепер би я вчився у ЗОШ, здавав ЗНО і служив у ЗСУ… І так далі.
Одне втішає – понад тридцять років тому нашу державу додумались назвати Україна. Просто Україна, а не «Українська Республіка», «Республіка Україна», «Українська Держава», «Демократична Республіка Україна» чи ще як-небудь, аби потім скорочувати. Не подумайте лише, що тодішні наші депутати були розумнішими за теперішніх. Тоді у них просто часу не було, аби сперечатися про назву держави, слід було Незалежність проголошувати. Нічого, нинішні цілком можуть це все надолужити. Недарма ж наш парламент вони вже називають ВРУ…
Микола НЕСЕНЮК.
