Микола Несенюк: Як об’їхати блокпост?

Ніколи не забуду як у перші дні після великого вторгнення їхав сільською дорогою аби допомогти волонтерам щось кудись підвезти. Їхав довго – на в’їзді і виїзді з кожного села мене зустрічали озброєні чимось мужики різного віку, від зовсім юного до явно пенсійного. Просили показати документи і пояснити куди і навіщо я їду. Тоді це було нормально – ми всі не знали що відбувається і були готові до того, що наступної миті ворожий десант опиниться поруч. Лише тепер влада не дуже охоче зізнається, що в гарячці тих днів загинуло чимало людей, яких не розібравшись прийняли за диверсантів. Тоді це все закінчилося за кілька місяців, одразу після відступу к»ц»пів з північних районів. Залишились лише блокпости на виїзді та в’їзді до великих і не дуже міст та до прикордонної смуги. Виглядали ці блокпости зовні досить серйозно. Це коли не знати навколишньої географії. Коли ж знати, то спокійно об’їхати будь-який з цих блокпостів не складало жодних труднощів. Скажу лише за Рівне – окрім чотирьох в’їздів до міста, де ще донедавна слід було зупинятися перед патрульованими проїздами, в останні рік-два існували ще до десяти, через які можна було проїхати чим завгодно і провезти що завгодно і коли завгодно.