Проблеми соціального захисту українських селян порушив у своєму виступі у Верховній Раді народний депутат України, голова Рівненської обласної організації Народної партії Микола Шершун: — Не завжди погода, ґрунти, умови здійснення господарської діяльності дозволяють власникам паїв займатися сільським господарством і отримувати прибуток. Крім того, недосконала державна політика, банківська сфера з високими відсотками на кредити і труднощі зі збутом виробленої продукції заважають селянам повноцінно працювати на землі. Тому вони здають свої паї в оренду майже за безцінь і шукають інших шляхів виживання.
Проблеми соціального захисту українських селян порушив у своєму виступі у Верховній Раді народний депутат України, голова Рівненської обласної організації Народної партії Микола Шершун: — Не завжди погода, ґрунти, умови здійснення господарської діяльності дозволяють власникам паїв займатися сільським господарством і отримувати прибуток. Крім того, недосконала державна політика, банківська сфера з високими відсотками на кредити і труднощі зі збутом виробленої продукції заважають селянам повноцінно працювати на землі. Тому вони здають свої паї в оренду майже за безцінь і шукають інших шляхів виживання. Логічно, що в такій ситуації селяни мають повне право звертатися до центрів зайнятості з приводу працевлаштування і отримання допомоги по безробіттю. Але на практиці не все так просто. Аби звернутися до центру, селянин має пропрацювати на своєму паї не менше року, а потім довести, що його діяльність була малоприбутковою. Саме цей критерій і ставить багатьох селян у глухий кут бідності без перспектив і надії на майбутнє. До того ж членам особистих селянських господарств без оформлення підприємництва не нараховується трудовий стаж. Це призводить до неможливості отримувати достойну пенсію у старості, бо податки від його діяльності до державного бюджету не надходили. За законом селянин має оформити договір з Пенсійним фондом і кожного місяця сплачувати певну суму у Фонд із свого прибутку. Тоді й стаж нараховується, й на пенсію розраховувати можна. Проте, по-перше, не всі члени особистих селянських господарств знають про свої можливості, права і необхідність сплати податків; по-друге, наявні механізми оподаткування все одно становлять значне, а іноді непосильне, навантаження на членів особистих господарств. Ця проблема, яка, по суті, врегульована чинним законодавством, лежить у площині необхідності проведення відповідної роз’яснювальної роботи. Тому, на мою думку, вирішити цю загальнодержавну проблему можна шляхом комплексного підходу, організації повного інформування селян на місцях про їхній статус, права і можливості. Я думаю, необхідно звернутися до Кабінету Міністрів щодо розроблення відповідних нормативно-правових актів про заходи з роз’яснення законодавства членам особистих селянських господарств їхніх можливостей та правильного оформлення їхніх взаємовідносин з Пенсійним фондом і Центрами зайнятості задля достойного пенсійного забезпечення в старості.
