Минулих вихідних у країні відзначали День торговельного працівника. Статистика не скаже, скільки ж насправді торгуючого люду в державі, бо чимало займається цією діяльністю нелегально. Підіть на центральний продовольчий ринок. Там роками триває боротьба за місце між тими, хто за нього платить, і тими, хто, стурбовано озиркаючись навкруги, припрошує перехожих купити картопельку чи огірочки. Покупцю байдуже, кому платити гроші за товар. Не байдуже тим, хто торгує, сплачуючи податки та збори, а також адміністрації ринку.
— Продавці обурюються через те, що ці люди стають торгувати перед торговими місцями підприємців, заважаючи покупцям проходити до кіосків, — розповідає директор ТОВ «Ринок» Тамара Аніщенко. — Особливо багато такої продукції на вулиці після сьомої години вечора, коли закривається ринок. Ми постійно боремося з такою стихійною торгівлею, тому що повинні стежити за якістю продукції, що продається на нашому ринку. І це проблема цілого міста, адже у нас дуже поширена вулична торгівля. Товар з вулиці не проходить лабораторного контролю, тому невідомо, чи він якісний. Проте люди купують на вулиці, бо там дешевше, не задумуючись, якої якості придбані продукти і чи не зашкодять вони здоров’ю їх та їхніх сімей. На ринку ж працює лабораторія, і будь-які продукти, які підприємці завозять до нас, проходять попередній контроль в лабораторії і лише після цього потрапляють на прилавки. Це стосується і м’ясної продукції. Лабораторія перевіряє якість м’яса, штампує його, а потім виставляє на продаж. У м’ясному павільйоні є охолоджувачі для зберігання продукції. Боротьба зі стихійною торгівлею триває постійно, щоправда, з перемінним успіхом. Тижнів два тому подив багатьох покупців викликали порожні проходи між прилавками на ринку — жодної бабусі, торговим місцем якої є ящик чи табуретка, тут не було помітно. «Законні» продавці були задоволені цим, щоправда, зітхали, це, мабуть, ненадовго. І справді, стихійна торгівля дуже швидко відновилась. Тоді, зізнались деякі продавці, «нелегалів» налякали фосфорною хмарою — казали, треба звільнити проходи на ринку, щоб, при виникненні небезпеки, можна було без перешкод евакуювати людей з ринку. Вочевидь, це був, скоріше, лише один із методів боротьби за торговельне місце. — На ринку постійно працюють контролери, які перевіряють наявність у продавця сертифіката якості на продукцію, стежать, щоб був оплачений ринковий збір, і контролюють робочі місця. Ми також уклали договір з управлінням внутрішніх справ, тому за порядком додатково стежать і правоохоронці, — розповіла Тамара Аніщенко. Що ж потрібно для того, щоб легалізувати торгівлю, якщо людина, скажімо, прийшла на ринок, щоб продати вирощене на власному городі? — В такому випадку вона, по-перше, повинна мати довідку з сільської ради про те, що овочі, фрукти або ж квіти справді були вирощені на її земельній ділянці, і, по-друге, купити в касі ринку квиток, щоб отримати торгове місце, — пояснила Тамара Аніщенко. — Вартість квитка для продажу продуктів становить 2,5 гривні. Ціна ж на торгові місця для продажу речей залежить від квадратури торгового місця і, відповідно, вища. Так, якщо людина хоче торгувати речами в кіоску, повинна заплатити 15 гривень, а місце просто під накриттям коштує в межах 5 гривень.
