Монастир для Червонія

6383 0

Ми у соцмережах:

Монастир для Червонія

Є така властивість у голів обласних державних адміністрацій: всі вони намагаються збудувати щось подалі від міста, ледь не силою заганяючи туди будівельників і «вибиваючи» фінансування із «спонсорів». Якщо колишній голова Микола Сорока будував таким чином все більше заклади охорони здоров’я, то нинішній — Василь Червоній вирішив збудувати... монастир.

Споруда, де ченці мають знищувати свою плоть во славу Господа, зводиться в урочищі Гурби, що у Здолбунівському районі, де вже кілька місяців працюють будівельники. Чоловічий Свято-Воскресенський монастир будується неподалік від місця, де поховано бійців УПА, які загинули тут у квітні 1944 під час нерівного бою з силами НКВС, впритул до раніше насипаного кургану, встановлених хрестів і збудованої дерев’яної каплиці. Ченців, щоправда, тут поки не бачили. Зате щоденно бачать працівників залучених до будівництва організацій та підприємства з усієї області. Самі лише будматеріали в урочище Гурби поставляють близько 30 організацій і фірм. А ще столярка і сантехніка, системи водовідведення, каналізації й автономного опалення. І, звичайно, не було б будівництва без різноманітної техніки і людей. Одне слово, така собі толока обласного штибу, в якій задіяні всі райони. Скажімо, з Рівенського було привезено близько 40 тонн сухої маси для штукатурки, з Дубенського — з десяток тонн цементу, з Костополя — гіпсокартон, з Дубровиці й Клесова — лісоматеріали, і так далі. Звісно, коштує це чималих грошей, але хто ж про них наважиться запитати в «генерального замовника». Всі витрати — добровільно-примусові, в тому числі і оплата праці робітників. Хто з керівників підприємств відправляє власних спеціалістів на будівництво монастиря і справно нараховує їм зарплатню за місцем роботи, а хто змушений наймати людей, щоб внести у загальну справу визначену йому «лепту», бо робітників затребуваних професій не має. Робітникам на цій будові нелегко. Щоб переконатися у цьому, достатньо відвідати урочище Гурби. Живуть будівельники у вагончиках з пацюками, без найелементарніших умов. Їжу готують на багатті, харчуються привезеним з дому або тим, що за їхні ж гроші привезуть лісники з найближчого магазину за сім з половиною кілометрів у селі Мости. Воду також возять не менш як за десяток кілометрів і то, коли випаде чим. Ось що розповіла штукатур Зінаїда Макарик: — Говорити про наші проблеми можна довго, але суть одна — обіцяли мало не золоті гори, а насправді нічого не дали. Ні нормальних харчування і проживання, ні обіцяних грошей, бо платять за найнижчими розцінками і то із тривалими затримками. Про те, як нам працюється, і говорити нічого — жодної механізації, все доводиться робити вручну, організація робіт хаотична, необхідні матеріали підвозять нерегулярно. Тому й затягнулося будівництво, мали до Покрови здати, а насправді хтозна коли завершимо. А в мене ж удома картопля ще не вибрана, поки я монастир будую, та й чи насправді монастир? Бо хто не приїде сюди — дивується. Такі гроші вкладені, такі матеріали і все заради десяти ченців? Що ж то за ченці такі сановиті чи заслужені, що для них добротний двоповерховий будинок, такі комфортабельні умови готують, майже вся область докладає зусиль, щоб їх задовольнити? Люди навіть вже подейкують, що це для Червонія ми будуємо, чи то щоб він тут молився — гріхи замолював, чи щоб у тишині-спокої міг відпочивати. Про те, що будують саме для Червонія, як від робітників, так і від мешканців навколишніх сіл довелося почути ще не раз. Їхні судження розходилися лише в тому, куди саме він має згодом переселитися чи приїжджати час від часу. Чи таки у келії монастиря, чи ж у ошатний будиночок, вже споруджений за кілометр-два від нього у не менш мальовничому куточку лісу, ще далі від людей, але вже на території сусіднього Дубенського району. Поряд з будиночком викопано чималенький ставочок. Дехто каже, що будиночок звели для майбутніх послушників майбутнього монастиря, щоб вони туди приїжджали і фізично-духовно працювали. Але ця версія неофіційна. Тому що офіційно сказати, хто і для кого спорудив будиночок зі ставочком, неможливо. В усякому разі керівництво Дубенської райдержадміністрації на численні запити депутатів Майданської сільради ясної відповіді досі не дало. Не знає цього і Галина Пахалюк, сільський голова: — Ця територія у підпорядкуванні нашої сільської ради, але дозволу на будівництво ми нікому не давали.Спробували з’ясувати щось у райдержадміністрації, але нам відповіли, що вони лише направляли на будівництво техніку, матеріали і людей, але що то за будиночок зі ставочком — і самі не знають, бо, мовляв, все це справа облдержадміністрації. Від свого імені редакція висловлює впевненість, що вся інформація про дивний монастир і ще більш дивний будиночок біля нього стане відома. Або сам голова облдержадміністрації розкаже всю правду, або це пізніше зроблять слідчі. Єдине що можна стверджувати напевно — сам Василь Червоній йти до монастиря не збирається. На нього чекає ще чимало суспільно-корисної роботи.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також