У квітні минулого року дві рівенські сім’ї, Зарічнюків та Новосадів, узявши на виховання з інтернатів по п’ятеро дітей, зареєструвалися у міськвиконкомі як дитячі будинки сімейного типу. Рік тому Новосади з винайманої квартири у багатоповерховій панельці нарешті перебралися до 6-кімнатного будинку і взяли ще дітей на виховання. А Зарічнюки до недавнього часу тіснилися з сімома дітьми (мають двоє рідних) у власній 3-кімнатній квартирі.
Будинок придбало для Зарічнюків представництво благодійного британського фонду «Життя і надія для дітей», витративши 26 тисяч доларів, 7 тисяч додали спонсори. Тепер на стіні в одній з кімнат оселі висітиме фото Петті Ролінз, за гроші якої фонд купив будинок для Зарічнюків. — Британка Марлет Ролінз, яка пожертвувала на благодійництво спадщину померлої тітки, через фонд передала її знімок у цю сім’ю та запевнила в листі, що обов’язково підтримуватиме зв’язки і приїде у гості. Лише через 20 років будинок, який зараз є власністю міста, може перейти Зарічнюкам, і то за умови, що вони сумлінно виконуватимуть свої зобов’язання. Коли дітям виповниться по 18 років, держава перестане ними опікуватися. Після повноліття вони теоретично повинні залишити стіни цього дому і перейти жити у ті помешкання, які їм гарантує законом держава. Але пані Оксана тим не тішиться, бо таким гарантіям не вельми довіряє. — Над усіма дітьми я оформила опікунство, — каже п.Оксана, — 80 гривень щомісячної допомоги на кожну дитину я кладу на банківських рахунок і, попри усі труднощі з частим поновленням документів, збираюся вручити дітям ці гроші у день повноліття, щоб хоча б чимось їх підтримати. Можливо, після закінчення школи хтось скористається шансом на безкоштовну освіту і піде вчитися далі, а хтось продовжить нашу справу. А якщо у них, вже дорослих, віднайдуться рідні матусі, то вибір діти повинні зробити самі.
