У Сарненському районі, що на Рівненщині, селяни продовжують збирати врожай овочів. Цьогорічна осінь виявилася щедрою не тільки на кількість городини, а й дивує гігантськими розмірами овочів.
Про кілька таких овочевих див розповів «Голос України».
Ольга Козловська із Сарн усе життя працювала економістом, але садівництво та городництво завжди були для неї заняттям до душі. Ось що розповіла:
— Я вирощую всю городину, яку тільки можливо, і майже увесь рік. Вирощувати все своє навчили мене батьки. Цей рік — урожайний. Вродило все: від зелені до картоплі. Перець виріс завдовжки 17-18 см і вагою 300-400 грамів. Дуже гарний урожай слив, яблук, персиків, черешень та винограду. Плодами, яких вдосталь, радо ділюся з сусідами та друзями. Також полюбляємо смачні гарбузи та їхнє насіння. Цьогоріч у нас виріс гарбуз окружністю 2 м 10 см і діаметром 70 см (на знімку). Підняти його ми змогли лише втрьох.
Про величезний буряк, який виріс у селі Кричильськ Сарненського району, розповіла Оксана Мірошниченко:
— У нас велика родина, тримаємо багато худоби. Тому мої батьки Валентин Михайлович та Ольга Павлівна вже давно вирощують різноманітну городину: картоплю, кукурудзу, буряки — і червоні, й кормові, моркву, капусту, цибулю та інше. Здебільшого споживаємо все своє з городу, овочів не купуємо, а іноді навіть продаємо.
Цьогоріч ранньою весною, коли ми посіяли буряки, здавалося, що вони зовсім не вродять. Зійшли не всі й поросли дуже рідко. Але батьки вирішили залишити: мовляв, що виросте, те й буде. Буряк не переорали, разів чотири влітку сапали, доглядали. Він сидів у землі аж півроку: з квітня до початку жовтня. І ось який виріс (на знімку)! Буряк — кормовий, тому піде на споживання домашнім тваринам. Загалом цей рік можна назвати врожайним, хоча й не було багато дощів.
Альона Кристинська проживає в Ремчицях Сарненського району, де працює в сільській школі. Але, крім роботи, ще знаходить час на догляд за власним городом.
— Сіяти та вирощувати городину мене привчила ще з дитинства мама. У народні прикмети ми особливо не віримо, бо, як казала моя бабуся, у Бога всі дні однакові. Головне — гарно удобрити поле. Крім того, все залежить від врожайності року.
Цей рік у нас був, дяка Богу, врожайний. Ось і виросла така величенька морквина (на знімку). Поки що ми її не з’їли — шкода. Хай ще полежить, — розповідає господиня.
