Про кілька таких овочевих див розповів «Голос України».
Ольга Козловська із Сарн усе життя працювала економістом, але садівництво та городництво завжди були для неї заняттям до душі. Ось що розповіла:
— Я вирощую всю городину, яку тільки можливо, і майже увесь рік. Вирощувати все своє навчили мене батьки. Цей рік — урожайний. Вродило все: від зелені до картоплі. Перець виріс завдовжки 17–18 см і вагою 300–400 грамів. Дуже гарний урожай слив, яблук, персиків, черешень та винограду. Плодами, яких вдосталь, радо ділюся з сусідами та друзями. Також полюбляємо смачні гарбузи та їхнє насіння. Цьогоріч у нас виріс гарбуз окружністю 2 м 10 см і діаметром 70 см (на знімку). Підняти його ми змогли лише втрьох.
Про величезний буряк, який виріс у селі Кричильськ Сарненського району, розповіла Оксана Мірошниченко:
— У нас велика родина, тримаємо багато худоби. Тому мої батьки Валентин Михайлович та Ольга Павлівна вже давно вирощують різноманітну городину: картоплю, кукурудзу, буряки — і червоні, й кормові, моркву, капусту, цибулю та інше. Здебільшого споживаємо все своє з городу, овочів не купуємо, а іноді навіть продаємо.
Цьогоріч ранньою весною, коли ми посіяли буряки, здавалося, що вони зовсім не вродять. Зійшли не всі й поросли дуже рідко. Але батьки вирішили залишити: мовляв, що виросте, те й буде. Буряк не переорали, разів чотири влітку сапали, доглядали. Він сидів у землі аж півроку: з квітня до початку жовтня. І ось який виріс (на знімку)! Буряк — кормовий, тому піде на споживання домашнім тваринам. Загалом цей рік можна назвати врожайним, хоча й не було багато дощів.
Альона Кристинська проживає в Ремчицях Сарненського району, де працює в сільській школі. Але, крім роботи, ще знаходить час на догляд за власним городом.
— Сіяти та вирощувати городину мене привчила ще з дитинства мама. У народні прикмети ми особливо не віримо, бо, як казала моя бабуся, у Бога всі дні однакові. Головне — гарно удобрити поле. Крім того, все залежить від врожайності року.
Цей рік у нас був, дяка Богу, врожайний. Ось і виросла така величенька морквина (на знімку). Поки що ми її не з’їли — шкода. Хай ще полежить, — розповідає господиня.
