У документах Державного архіву Рівненської області вдалося виявити витяг з книги Луцького нотаріального архіву по місту Рівне від 25 січня 1894 року:
«1894 року 25 січня до рівненського нотаріуса Петра Хомича Міцкевича, в контору, яка знаходилася в першій частині вулиці Тополевої, в домі Ляймана, знайомий нотаріусу особисто дворянин Мечислав Володимирович Щепковський, на основі доручення від князя Станіслава Казимировича Любомирського — з однієї сторони, та дружина рівненського другої гільдії купця Бруха Хайм Мордеховна Яполутер, що мешкає в місті Ровно в Княжому провулку, 1 в домі Климчука — з другої сторони, здійснили купчу на наступних умовах:
Представник Щепковський, із рівненських земель нерухомого майна Волинської губернії, що належать князю С. К. Любомирському ПРОДАЄ Брусі Хайм Мордеховні Яполутер присадибну ділянку, що знаходиться в місті Ровно в першій частині безіменного провулку (пізніше — провулок Скарбовий) при вулиці Директорській… 200 квадратних саженів (1 сажень — 2,134 м) за 200 рублів. Видатки на мито бере на себе покупець… Акт № 434 реєстру Нотаріального архіву за 1894 рік».
Невдовзі на цій ділянці пан Яполутер побудував будинок для своєї дружини, цільове призначення якого — доходний дім, тобто будинок, квартири в якому здавалися в найм для отримання доходу. Власник оточив будинок сквером та газоном. До нашого часу ця будівля майже не змінилася, навіть газон присутній.
Будинок декілька разів побував під заставою. В 1911 році під нього дали кредит — 25900 рублів облігаціями. В 1925 році частина нерухомості та земельної ділянки була віддана під заставу в сумі 12 млн. польських марок, а в 1926 році — на 2 тис. злотих.
Врешті у жовтні 1928 року пані Бруха Яполутер, фактична власниця, продає будинок панам М. Юзу-Каліці та Ш. Глузбанду за 17500 доларів разом з усіма боргами в сумі 19400 злотих. В 1931 році ділянка була переоформлена повністю.
Шай (або Ісай) Яполутер був власником ще однієї земельної ділянки розміром 110 сажнів квадратних — 4 серпня 1922 року він викупив її у князів Адама та Губерта Любомирських за 50000 польських марок. А ті ж самі Юз-Каліка та Глузбанд викупили її в Яполутера 7 січня 1929 року.
Цікавий і сам Шай Яполутер, який, виявляється, жив на два міста — Рівне та Санкт-Петербург.
В адресній книзі Санкт-Петербурга за 1911 рік виявила запис про власність Яполутера — доходний дім на вул. Різдвяній, 36. А в «Довідковій книзі Санкт-Петербурзької купецької управи: 1910» значиться: Яполутер Шая Шьомович, 52 роки, СПб, 1 гільдії купець, іудейського віросповідання, освіта домашня, в купецтві з 1908 року. Житель Петербурга, Кам’яноострівський пр-т, б. 54. Власник Торгового дому «Будівельна контора Яполутер і Комп.». При ньому дружина, Бруха Хайм Мордеховна, син Єлізар, 29 років, дочки Голда, Сара, Софія. Будівельна контора знаходилася за адресою: пр-т Кам’яноострівський, 54.
В 1916 році Яполутер проживав там же, в Санкт-Петербурзі, брав підряди на будівельні роботи і вже заволодів двома будинками в Язиковому провулку, 1-А та 1-Б. А будинок на вул. Різдвяній, 7, який належав колись його дружині, був проданий Феліксу Леве.
З 1936 по 1939 р. в рівненському будинку Яполутера розміщувався Музей господарства Волині. Організатори знаменитих Волинських торгів довго думали, що робити з численними експонатами торгів, які були подаровані учасниками організаторам. Тому Рівненський магістрат разом з власниками приміщення вирішили влаштувати в ньому Рівненський господарчий музей.
А вже 3 лютого 1940 року постановою бюро Ровенського обкому КП(б)У «Про організацію музеїв в області на базі існуючих в місті музеїв» було створено історико-краєзнавчий музей, історико-археологічний музей в Дубно та історичний музей в Острозі. Одними з основних пунктів постанови були: виділення нового приміщення для краєзнавчого музею та передання до нього усіх експонатів та історичних цінностей, що знаходяться в «колишніх графських, князівських та поміщицьких маєтках».
Стосовно періоду другої світової війни Юрій Шумовський, директор рівненського музею, так згадував про приміщення господарчого музею: «Одного разу повідомили мене, що наці забрали будинок Кураторіуму і що всі книжки викинули на вулицю та обілляли бензиною. Випросив я у гебітскомісара д-ра Беєра дозвіл ці книжки врятувати від спалення і забрав з великими труднощами до музеального будинку. Але недовго був цей будинок в наших руках. Прибула до Рівного головна квартира СС. Що було нам робити? Я дістав у бургомістра другий, звичайний маленький приватний єврейський будинок під музей на вул. Короленка, 6 (від авт.: на місці теперішнього кінопалацу «Україна). До того будинку ми перенесли і перевезли все, що можливе з великого будинку, бо військовики (есесівці), що прийшли нам допомагати, хапали образи, дорогоцінні Коссаката та інші, та кидали з другого поверху просто на подвір`я, у болото. Тут я переконався, що німці не «культуртрегери», як раніше про них думав, а справжні варвари». З вищевказаного можна зробити припущення, що в будинку Яполутера у провулку Скарбовому в Рівному в період німецької окупації розміщувалася контора СС.
З 1946 по 1985 рік в будинку Яполутера функціонував Палац піонерів, в якому заохочували дітей до творчості. Значна кількість гуртків, залучення до викладання відомих рівненських творчих особистостей вражала. Я вперше там слухала курс історії мистецтва, яку читала неймовірної краси молода вчителька.
Сьогодні в будинку знаходиться Рівненське єпархіальне управління УПЦ Київського патріархату та Рівненська духовна семінарія.
Олена ГУМІНСЬКА,
старший науковий співробітник Державного архіву
Рівненської області.
