Цієї весни на Рівненщині має запрацювати госпітальний округ з відповідною радою — щоправда, один, а не три, як планувалось раніше. Це означає, що найпотужніші лікарні будуть у Рівному та Сарнах, а ще у чотирьох райцентрах залишаться так звані опорні заклади. Що буде з рештою районних лікарень — поки невідомо. Якщо фінансово не втримаються, ймовірно, з часом їх значно оптимізують, а то й закриють.
Олег Вівсянник, заступник начальника обласного управління охорони здоров’я на Рівненщині:
— На мою думку, утворення одного округу — це правильне рішення. Головою госпітальної ради буде профільний заступник ОДА — так буде правильніше і ефективніше у плані управління, аніж якби було три ради. На базі обласної лікарні, Рівненської центральної міської лікарні та Сарненської ЦРЛ будуть утворені багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування другого рівня, де надаватимуть медичну допомогу мінімум за 34 спеціальностями.
Але південь та північ області ми не залишаємо без якісної допомоги: у Дубні, Березному, Рокитному та Володимирці будуть багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування першого рівня, які надаватимуть медичну допомогу за 13 спеціальностями. Ведемо ще переговори із Бродами, тож подібну профільну лікарню, можливо, нам вдасться зробити у Радивилові. У названих закладах насамперед є можливість надавати першу невідкладну допомогу при інфарктах та інсультах.
Щодо інших міських та районних лікарень, то ми даємо їм повне право співпрацювати з НСЗУ, у всіх — рівні умови. Багатопрофільні лікарні ми визначили суто за нашим аналізом (наявність обладнання, доступність доїзду, обслуговування не менш як 120 тис. населення). Але якщо котрась із інших лікарень купить спеціалізоване обладнання і відповідатиме вимогам, то вона теж може стати багатопрофільною.
НСЗУ оплачуватиме закладам надання медичної послуги, а ось утримання лікарень залишиться на бюджетах громад. Якщо медзаклади не матимуть достатнього фінансування з НСЗУ, звісно, ОТГ будуть думати, чи доцільно ці лікарні утримувати. Можливо, доцільніше буде зробити потужну первинну медичну допомогу, разом з екстреною меддопомогою розвинути парк санітарних автомобілів і пацієнтів у межах терапевтичного вікна відправляти у заклади в інших громадах, де їм надаватимуть високопрофесійну меддопомогу. Щодо планової меддопомоги, то пацієнт не обмежений у праві вибору закладу і може їхати у будь-яку область.
Очікуються зміни і в монопрофільних лікарнях. Є питання щодо фінансової неспроможності лікарень протитуберкульозної служби і психіатрії та наркології. Намагаємося провести оптимізацію, реорганізацію протитуберкульозних закладів, зробивши надання послуг більш якісним. У психіатрії (а маємо три заклади зі стаціонарними відділеннями такого профілю) також маємо провести оптимізацію, аби вони не були збитковими.
Алла САДОВНИК.
