Попри свій поважний вік Федора Сернюк з села Городець Володимирецького району не має окулярів і в них потреби, має гарний слух. І хоч не вміє читати та писати, проте її мудрість та знання Біблії дивує багатьох.
Коли тяжко на душі, розпач і смуток збивають з думок – вона допоможе мудрою порадою та молитвою. Саме так у селі Городець говорять про Федору Сернюк. У серпні їй виповниться 90 років, повідомляє Рolissya.net.
– Я за усіх молюся Богу. Я ніяка не гадалка, не екстрасенс, я тільки молюся Богу, – говорить про себе бабуся. – До мене їдуть здалека і зблизька, щоб я щось порадила, допомогла у хвилину розпачу, щоб помолилася. Молитва – саме вона найбільше значить у нашому житті . Приїхали до мене одні люди, бо в них чоловік пропав. Кажуть, стільки часу нема, вже й надія, що живий, мала. Я ж їм кажу, що він живий. Виявилося, приїхав чоловік в Антонівку аналізи здавати, а в нього температура велика була. Направили його у Володимирець, а звідти, за словами рідних, чоловік не повернувся. Тоді такий дощ великий падав, страшна гроза була. Він приїхав з Володимирця, взяв велосипеда, і не пішов до хати правильною стежкою. Пізніше розповідатиме: «Я знав, що я не туди йшов, але йшов». Була ніч, він зайшов далеко у ліс, не побачив яму і впав. Я спала, аж раптом так застукало мені щось у вікно, хтось надворі так голосить. Відкрила двері, а люди кажуть, що у них чоловік загубився. Ми стали молитися. Його близькі цілу ніч не спали, все просили у Бога допомоги. Той чоловік як знайшовся, то розповідав: «Мене як хтось підняв і вийняв з тієї ямки». Вранці я тим людям сказала, щоб ішли в сторону лісу. Як вони пішли, то бачать, що хтось далеко ходить, підійшли ближче – а то він. Чоловіка з застудою завезли до Рафалівки на лікування. То він і до цих пір мені дякує.
