«Ні!» – приватизації «Рівнеторфу». Трудовий колектив торфозаводу в Смизі відстоює своє законне право взяти в оренду цілісний майновий комплекс підприємства

3482 0

Ми у соцмережах:

«Ні!» – приватизації «Рівнеторфу». Трудовий колектив торфозаводу в Смизі відстоює своє законне право взяти в оренду цілісний майновий комплекс підприємства

В той час як Європа активно відмовляється від російського газу і переходить на альтернативні джерела енергії, український уряд не втомлюється опрацьовувати нові варіанти поставки імпортних енергоресурсів — природного газу, вугілля, ядерного палива. І все це — за колосальні кошти в іноземній валюті. Але якби половина цих потуг була спрямована на розвиток внутрішніх енергетичних можливостей і програм з енергозбереження, а не на підтримку економіки держави-агресора, можливо, проблему нестачі енергоресурсів в Україні було б знято з порядку денного.

Однією з альтернатив у підвищенні рівня забезпечення держави власними енергоресурсами може стати торф. Чи не тому наші сусіди-білоруси, маючи свого часу дешевий газ, зберегли торфопереробні підприємства, і сьогодні всі вони працюють. У нас же все навпаки. Із 37 торфозаводів, яких налічувалося в Україні в 1991 році, залишилось діючих лише три: один на Рівненщині — Державне підприємство «Рівнеторф» — та два на Волині. І навіть вони державі не потрібні.

 У Фінляндії близько 85% видобутого торфу припадає на державну компанію «Vapo Oy»

Наказом Фонду державного майна України від 20.11.2019 р. № 1140 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 р. № 1637 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» (із змінами)» ці прибуткові стратегічні підприємства енергетичної галузі віднесено до державних підприємств, які підлягають приватизації. Таким чином, українська влада, яка на словах декларує прагнення інтег­руватись в Європу, на ділі ігнорує передовий європейський досвід альтернативної енергетики. Переконливим прикладом, як потрібно правильно розпоряджатися своїми ресурсами, є Фінляндія. У цій країні торф — єдиний вид власного палива. Тому до цих пір галузь перебуває під пильним державним контролем. Близько 85% видобутого торфу припадає на державну компанію «Vapo Oy», і тільки 15% — на приватні фірми.

Валерій Оліщук— Наші заводчани про таку увагу до торф’яної галузі з боку держави можуть тільки мріяти, — зауважив Валерій Оліщук, голова первинної професійної спілки працівників ДП «Рівнеторф». — На початку 90?х років, коли державне підприємство було на межі банкрутства та закриття, вони, декілька місяців не отримуючи зарплату, власним коштом (не вистачало своїх грошей — брали кредити) вводили нові поля для видобутку торфу, будували вузькоколійку до нового торфородовища. Було важко, але ніхто не нарікав — усі невтомно працювали на кінцевий результат. І через декілька років самовідданої праці всього колективу підприємство відновило стабільну роботу, було погашено взяті на розвиток кредити, налагоджено виробничу та трудову дисципліну, працівники почали вчасно отримувати заробітну плату, а завод — прибутки.

Нині ДП «Рівнеторф» задовольняє потреби в дешевому місцевому паливі населення і бюджетних установ не тільки Рівненської області, а й сусідніх регіонів — Житомирської, Тернопільської, Івано-Франківської (зокрема, курорт «Буковель»), Хмельницької, Чернівецької, Львівської, частково Волинської областей, де проведено масову заміну газових котлів на твердопаливні для використання торфобрикету і торфокрихти. Торф’яні брикети, завдяки доступній ціні — 1065 гривень за тонну — є основним видом палива для соціально незахищених верств населення, оскільки на західних теренах України не газифікована значна частина населених пунктів. А переведення на тверде паливо котелень установ бюджетної сфери дозволяє економити державні кошти за рахунок невисокої вартості торфобрикетів порівняно з іншими видами палива, що дає можливість використовувати заощаджені бюджетні кошти на інші нагальні потреби. Підприємство не тільки виготовляє торфобрикет, а й забезпечує його доставку споживачам дешевше, ніж приватні структури. До кожного замовника — індивідуальний підхід і розрахунок.

Не можна передавати прибуткове, стратегічно важливе підприємство у приватні руки

На сьогодні іншої альтернативи, крім торф’яних брикетів, для опалення житлового сектора регіону та бюджетних установ — шкіл, дитсадків і медичних закладів — НЕМАЄ. Припинення постачання тепла може спричинити соціальну напругу в регіоні та поставить перед владою надзвичайно складне завдання її вирішення. Тому трудовий колектив ДП «Рівнеторф» звертається до президента України Володимира Зеленського, прем’єр-міністра Володимира Гончарука, міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля, міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова і голови Фонду державного майна Дмитра Сенниченка з проханням: «Зробіть усе можливе, щоб ДП «Рівнеторф», яке успішно здійснює фінансово-господарську діяльність, є прибутковим і бюджетоутворюючим підприємством району, і надалі залишилося у власності держави. Щоб люди, які десятиліттями вкладали в це підприємство свою працю, змогли й надалі працювати на рідній землі».

Питання про зміну форми власності та приватизацію ДП «Рівнеторф» у цей складний для країни час, на одностайну думку його працівників, є недоцільним: «Не можна передавати прибуткове, стратегічно важливе для нашого краю підприємство у приватні руки, адже досвід приватизації державних підприємств у регіоні переважно негативний. Тому до приватизації кожного підприємства потрібно підходити індивідуально та виважено».

Колектив «Рівнеторфу» пишається статусом державного підприємства — одного з найбільших платників податків до державного і місцевого бюджетів у Дубенському районі. За дев’ять місяців 2019 року до бюджетів та фондів усіх рівнів сплачено 23,8 мільйона гривень, у тому числі до місцевого бюджету — 6 мільйонів. «Рівнеторф» вісім років не отримував коштів з державного бюджету, однак підприємство залишається прибутковим і зуміло зберегти виробничі потужності та чисельність трудового колективу, що є унікальним прикладом ефективної роботи держпідприємства.

Сьогодні ДП «Рівнеторф» забезпечує роботою понад 200 чоловік. Кожен працівник упевнений у завтрашньому дні, бо має стабільну роботу і пристойну заробітну плату. У колективному договорі передбачено низку соціальних пільг і гарантій: соціальне страхування, забезпечення медичного обслуговування, оздоровлення працівників та їхніх дітей. Чого не скажеш про приватизовані підприємства в регіоні, де зменшено обсяги виробництва або повністю зупинено, відсутні соціальні гарантії, скорочено чисельність працівників. Працівники ДП «Рівнеторф» побоюються, аби подібне не сталося і з їхнім підприємством.

28 листопада цього року, після передачі підприємства Фонду державного майна України для приватизації, відбулися загальнозаводські збори трудового колективу ДП «Рівнеторф», на яких було одноголосно прийнято рішення — просити центральні та місцеві органи влади залишити підприємство в державній власності. А якщо держава в цьому не зацікавлена, то трудовий колектив ДП «Рівнеторф», керуючись Законом України № 2269 «Про оренду державного та комунального майна», готовий взяти в оренду цілісний майновий комплекс підприємства, оскільки, згідно з чинним законодавством, має пріоритет в укладенні договору. Вимоги колективу ДП «Рівнеторф» підтримують Дубенська районна рада і депутатський корпус обласної ради. Адже в умовах децентралізації трудові колективи та місцеві органи влади повинні спільно впливати на процеси управління державними підприємствами для посилення фінансової незалежності об’єднаних територіальних громад.

Використання торфу — найбільш перспективний напрям розвитку європейської енергетики

— Ми згодні, що для подальшого розвитку торфовидобувної галузі України потрібні інвестиції та оновлення виробничої бази, — зазначив Сергій Ващук, в.о. директора ДП «Рівнеторф». — Але все це необхідно впроваджувати передусім на тих підприємствах, які вже припинили свою господарську діяльність. Не можна ставити в один ряд на приватизацію «лежачі» та діючі прибуткові торфозаводи. Колектив ДП «Рівнеторф» виступає за розвиток торф’яної галузі України, збереження робочих місць і соціальних гарантій, проти фактичного знищення державних торфовидобувних підприємств.

У середу, 11 грудня, наші представники мали зустріч із заступником міністра енергетики та захисту довкілля Станіславом Ковалевським. Станіслав Сергійович обіцяв поінформувати про вимоги працівників ДП «Рівнеторф» прем’єр-міністра Володимира Гончарука. Через два дні — ввечері в п’ятницю, 13 грудня, Ковалевський повідомив, що зустріч з очільником уряду не відбулася, що в нас викликає глибоке занепокоєння. Складається враження, що держава своєю недолугою політикою заганяє торф’яну галузь у глухий кут.

Повернення до торфу — це не повернення в минуле, а розумний підхід до економіки й екології. Адже вартість однієї калорії газу втричі дорожча за вартість однієї калорії торф’яних брикетів. ККД сучасних малих котлів на місцевому паливі сягає 90%. Втрати тепла і витрати електроенергії при транспортуванні теплоносія зводяться до мінімуму. Закон України «Про альтернативні види палива» № 1391?17 від 21.05.2009 р. відкрив перед торф’яною галуззю нові перспективи розвитку. Бізнесові структури та бюджетна сфера все частіше використовують місцеві поновлювані види палива, повсюдно запроваджують системи альтернативного енергозабезпечення, що дає можливість значно зменшити споживання російського газу. Торф є реальною альтернативою імпортному газу з Європи та білоруському вугіллю, які насправді мають, відповідно, російське та «ДНРівське» походження. Купуючи російські енергоносії, Україна таким чином фінансує країну-агресора і продовжує зберігати не тільки енергетичну, а й політичну залежність від Кремля.

Використання торфу як палива, з розвитком сучасних технологій спалювання та застосування екологічно чистих процесів одержання енергії, оцінюється передовими вченими і фахівцями як найбільш перспективний напрям розвитку європейської енергетики. Дбаючи про національну безпеку й економіку, багата на великі поклади торфу Україна — 1600 торф’яних родовищ із загальними запасами приблизно 1,9 мільярда тонн — не повинна ігнорувати перевірений практикою європейський досвід альтернативної енергетики.

Олександр ОЛЬХОВИК.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також