Концепція вільної економіки не втрачає актуальності: особливо для країн, які прагнуть сталого економічного розвитку. Україна — серед них. Принаймні, саме такі умови назріли в умовах внутрішніх та зовнішніх ризиків. Два приклади для розуміння: збільшення державного боргу та водночас неадекватне розподілення коштів на стадіони та бруківку.
Вільна економіка – це не просто доктрина. Це цілий комплекс принципів та політик, спрямованих на забезпечення ефективності, конкурентоспроможності та інноваційного розвитку. Разом з українською підприємицею Яною Матвійчук розглянемо ключові аспекти вільної економіки та переконаймося, чому це вигідно для нашої країни.
Що таке вільна економіка?
Це економічна система, в якій основні економічні рішення приймає не держава, а ринок. Саме ринкові сили: попит та пропозиція, конкуренція та свобода вибору, визначають ціни на товари та послуги, обсяги виробництва та розподіл ресурсів.
Вільна економіка сприяє ефективному використанню ресурсів, стимулює підприємництво та інновації, і в результаті призводить до стабільного економічного зростання. Звучить, як утопія? Але це справді працює саме так. Адже в основі вільної економіки — не чиїсь бажання розпилу коштів на сумнівних проєктах, а конкретні складові.
Вільний ринок
Це — фундамент вільної економіки. Якщо ринок не регулюється штучно (тобто, за допомогою держуправлінців), рішення про обсяг виробництва, ціни та розподілу ресурсів приймаються на основі попиту та пропозиції.
Тобто, якщо хлібина коштує 50 гривень — то це результат ринкових умов. І намагання штучно фіксувати цю ціну до 15 гривень просто вбиває бізнес. Хліба від цього більше не стане (а от менше — так), і його якість значно погіршиться. А от в умовах вільного ринку конкуренція між підприємствами стимулює ефективність та інновації, що сприяє загальному підвищенню якості товарів та послуг.
Приватна власність
Вільна економіка — це доктрина приватної власності. Кожна людина та компанія мають право на ресурси, засоби виробництва та отримання прибутку. Ми вже побачили негативні результати ставлення людей до концепції «Все навколо — народне». Можна розглянути елементарний приклад: муніципальний (тобто, «народний») та приватний пляжі. Яка територія буде чистою, впорядкованою та комфортною? Відповідь очевидна. А все тому, що приватний власник ставиться до неї, як до ресурсу та джерела прибутку. Це стимулює відповідальність та ініціативу.
Свобода вибору
Кожна людина в умовах вільної економіки має можливість вибирати, що, як, де і кому вона буде виробляти та продавати. Принесе це успіх чи ні — вирішить ринок. Жоден міністерський чиновник не може визначити, які ресурси та в якій кількості треба створити для успіху. А от штучне стимулювання одних бізнесів та обмеження інших з боку влади знищує ініціативу і впливає на природну конкуренцію.
Невтручання держави
Це принципова складова вільної економіки. В таких умовах уряд обмежує свою роль та уникає надмірного регулювання. Це дозволяє ринковим механізмам самостійно реагувати на зміни у попиті та пропозиції й сприяє ефективному функціонуванню системи.
Зараз в Україні ми спостерігаємо ситуацію навпаки: майже справжній соціалізм, коли збільшується кількість чиновників, регулюється все і всюди, корупція переходить всі межі, а підприємці сприймаються не як творці майбутнього, а як «гуси, яких треба общипувати».
Вільна економіки — це частина лібертаріанства?
Саме так, і такий шлях найбільш прийнятний для України. Звичайно ж, якщо ми прагнемо для неї справжнього успішного майбутнього.
«Лібертаріанство — це політична філософія, яка відстоює свободу людини від державного втручання. І вільна економіка — обов’язковий елемент такої свободи», — наголошує Яна Матвійчук.
Складно розказати про переваги лібертаріанства в межах однієї статті. Але якшо коротко, то це:
● Раціональне використання ресурсів держави;
● зменшення податкового тиску та навіть скасування більшості податків;
● зведення до мінімуму принципів державної регуляції;
● максимальний захист приватної власності.
Деякі з цих принципів впровадили найуспішніші країни. Наприклад, у США вже кілька століть приватна власність є священною. Ми спостерігаємо яскравий приклад цього у фільмі «Вбивці квіткової повні» Скорсезе. Що ми бачимо? Основний контекст: індіанці на території своєї резервації знаходять нафту, отримують значні статки, і жоден «білий» не може забрати у них цю власність силою (тож доводиться діяти підступом та хитрістю, але це вже інший контекст). А що було б в Україні? Держава б просто «віджала» цю землю у людей у перші ж місяці.
Вільна економіка — не утопія: підтверджено успішними українцями
З 2013 року Яна Матвійчук розповідає про бізнес та економіку на власному каналі «Бізнес Арена» в YouTube. Вона ділиться успішним досвідом у бізнесі та проводить зустрічі з підприємцями та економічними експертами України: Володимиром Поперешнюком, Еріком Найманом, Сергієм Гайдаєм та багатьма іншими. Більшість з них погоджується: державний тиск на бізнес і на власність в Україні надзвичайний, а останнім часом він нагадує класичні соціалістичні схеми на кшталт «забрати та поділити». Причому, забирають у чесного бізнесу, а ділять між політичними кланами.
У своїх відео Яна Матвійчук висловлює свою підтримку принципам вільної економіки та підкреслює важливість створення сприятливого середовища для бізнесу. Вона визначає конкуренцію, свободу вибору та приватну власність як ключові складові, що допомагають їй та іншим підприємцям досягати успіху.
«Лише підприємницька активність може дати Україні «друге дихання» в умовах війни й особливо — повоєнного відродження. Ми не можемо вічно жити в борг. Нам потрібно створювати власні цінності», — підкреслює Яна Матвійчук.
В яких країнах світу діють принципи вільної економіки?
Чимало країн втілюють у життя вільно-економічний базис, досягаючи стійкого зростання та процвітання. Так, Сінгапуру вистачило знизити податковий тягар, створити відкриті умови для міжнародної торгівлі й позбавити чиновників корупційних можливостей, щоб створити найконкурентнішу економіку у світі.
Водночас сінгапурська модель далека від лібертаріанства, адже держава володіє ключовими бізнесами та займається плануванням. Перевага — у відсутності тиску на бізнес та відсутності «взяток», що у порівнянні з Україною вже створює необхідні умови для процвітання.
А от в Аргентини є шанс стати повністю лібертаріанською державою та нарешті розвінчати міф, що лібертаріанство — це утопія. У 2023 році лібертаріанець Хав'єр Мілей став президентом країни. Він заявив, що буде проводити політику вільної економіки, спрямовану на зростання та розвиток країни. Зокрема, він анонсував такі заходи
● зменшення податкового тиску на бізнес та громадян;
● викорінення ключової ролі держави у регулюванні економіки;
● зміна неефективної національної валюти на стабільну міжнародну;
● максимальний захист приватної власності;
● розрив зв’язків з комуністичними режимами (під ними він має на увазі росію, Бразилію та Китай);
● скасування Центрального банку;
● повне урізання державних витрат (раціональне використання державних ресурсів).
Його політика настільки нетипова, що міжнародні ЗМІ вже встигли навісити на нього ярлик «правопопуліста». Проте зараз у Хав'єра та його команди дійсно є можливість довести, що зменшення ролі держави та вільний ринок є основою економічного дива.
«Вільна економіка — те, що зараз вкрай потрібно Україні. Вона дозволить людям реалізувати свій потенціал, створить нові робочі місця та зробить заможними кожну українську родину. У нас є багато талановитих людей, які зможуть успішно працювати в умовах вільної конкуренції та відсутності «общипувачів гусей», — наголошує Яна Матвійчук.
