Періодично задаю собі запитання: що такого має зробити той чи інший посадовець, аби його гарантовано вигнали з посади? У старі часи було простіше: потрапив у витверезник — наступного дня ти вже не член партії, а ввечері можеш приходити по трудову книжку. Існував певний рівень провин, які аж ніяк не міг собі дозволити той, хто керує людьми.
Звісно, що й тоді траплялося таке, що той чи інший скандал вдавалося «зам’яти», але наслідки все одно були. Тепер не так! Тепер ти можеш робити що завгодно — обманювати, красти і навіть вбивати. І тобі за це нічого не буде. Не те що не посадять, а навіть з посади не знімуть. Або зроблять вигляд, що нічого не було, а коли це не вдасться, то затягнуть слідство на роки, щоб усі забули, хто кого коли і за що. Інколи думаю, що якби всенародний улюбленець рубав людям голови у прямому ефірі, його б все одно підтримували. Значить, так їм і треба! Скажете, що це я вже загнув? Не згоден. Хіба що кров із тих відрубаних голів бризкатиме не туди… Тоді, може, хтось і засумнівається. Чому так? У чому причина? Чому в нас ніхто нікого і нічого не боїться? А кого боятися? Є варіант, що ця відсутність страху породжена тим, що у нас остаточно знищена державна справедливість. Усіх і все можна купити — хоч у суді, хоч у прокуратурі, хоч у СБУ, хоч де! Це не дивина, це усі й так знають. Можна вже просто цінники на дверях вивішувати. Звільнення від відповідальності за вбивство — стільки-то, за шахрайство — стільки-то, за щось групове — стільки-то. Можна навіть податками це все діло обкладати — ніхто не здивується, бо ці податки потім все одно вкрадуть! Скажете, що народ не мовчатиме! Правильно! Народ не мовчатиме — він буде просто спостерігати за цими змаганнями злочинців при владі, уболіваючи «за своїх». Ось наш їхньому підозру оголосив — 1:0! Ось нашого посадили і він має заплатити, щоб вийти на волю — 1:1! І так далі. Запитаєте, а де мораль? Мораль у всіх перед очима! Бреши, кради, обманюй і буде тобі перемога! І так перемагати хочуть практично усі. Але не усі можуть! Тому головні крадуть і обманюють, а інші їх підтримують. І не завжди з матеріального розрахунку. Просто через бажання хоч трохи побути переможцем, відчути, як «ми їх зробили!». Щоб потім на докори тих, хто звинувачуватиме у безвідповідальності, відповісти простим як двері «ну і шо»? Справді, шо ми можемо зробити тим, хто і сам би хотів когось колективно зґвалтувати неприродним способом, але їм слабо? Нічого не можемо зробити. Хіба що не давати себе зґвалтувати. Чому ні? Теж варіант, чи не так?