— Чим ти займаєшся у своєму житті?
— Зараз навчаюся в університеті, підробляю, займаючись перекладами та розповсюджуючи косметичні засоби.
— Що б ти змінила у нашому рідному місті?
— Мені рідне місто подобається таким, яким є нині. Нічого змінювати не хочу, бо всім догодити не можна: одним сподобається, а іншим — ні.
— Чого прагнеш досягти і чи робиш все, аби підкорити намічену вершину?
— Переді мною стоїть мета, це — секрет, і я роблю все можливе, щоб її досягнути.
— Твоя найбожевільніша мрія?
— Я вважаю себе альтруїсткою і мрію, щоб усім жилося дуже добре і люди не знали горя, якого так багато на цьому світі.
— Розкажи про кумедний випадок, що трапився з тобою.
— Це було під час відпочинку в Закарпатті: приїхала я в село, думаючи, що там свіже повітря, а найгірше те, що всюди пахнуло коровами. Коли ми з подругою поверталися з базару, то нас із ніг до голови обляпало кізяками. Приїхавши додому, подумала, що відпочила «на всі сто».
— Що найбільше цінуєш у людях?
— Найбільше поважаю такі людські риси характеру, як чесність і відкритість. Як у народі кажуть, що гірка правда краща, ніж солодка брехня.
