Перша судимість з’явилася в Дмитра ще в березні 1999 року за зберігання наркотиків — тоді йому вдалося довести в суді, що наркотики він зберігав «без мети збуту». Підсудному повірили і присудили рік позбавлення волі, проте залишили на волі, давши випробувальний термін. Підсудному довелося заплатити штраф — 170 гривень. Через два роки Дмитро знову «погорів» на наркотиках, і отримав два роки позбавлення волі, але його знову випустили із зали суду, давши два роки на «виправлення». Однак у жовтні 2005 року хлопця засудили знову. Цього разу — за крадіжки, і призначили півтора року позбавлення волі.
— Шансом узятися за розум, знайти роботу та розпочати нове життя Дмитро знову не скористався. А тому вже у квітні 2006 року отримав рік і три місяці позбавлення волі. У 2007 році Дмитро звільнився з колонії і знову почав красти й продавати наркотики, — розповів старший помічник прокурора Рівного Володимир Горський, який був державним обвинувачем на судовому процесі, під час якого Дмитро отримав чергове покарання. Першу жертву Дмитро знайшов в одному з кафе на вулиці Остафова у Рівному. Він побачив на стільчику жіночу сумку і, скориставшись тим, що її власниця захоплено розмовляла зі своїми друзями, вкрав її. Всередині знайшов паспорт жінки, 270 гривень, 70 доларів, мобільний телефон, який коштував на той час 1300 грн. Губну помаду і парфуми власниці сумки Дмитро викинув на смітник. «Окрилений» першим успіхом, Дмитро вирішив продовжити своє злочинне ремесло. Він зайшов в одну з нотаріальних контор у центрі Рівного та викрав звідти мобільний телефон нотаріуса. А потім почав відвідувати офіси різних фірм та установ Рівного, працівники яких, йдучи на кілька хвилин з робочих місць, не замикали двері кабінетів. Побувавши в одному з агентств нерухомості, Дмитро пішов звідти відразу з трьома мобільними телефонами. Наступну «мобілку» Дмитро «прихопив» із салону, який торгував телефонами, щоправда, викрав «Самсунг Е-250» не з вітрини, а в продавця магазину. А в одній з фірм Дмитро прихопив гаманець, у якому знайшов не тільки 250 грн., але і платіжні картки двох банків. Чоловіку пощастило: їхня власниця виявилася легковажною — щоб не забути пін-коди, записала їх просто на картках. Щоправда, на рахунках вияивилось лише близько двох з половиною тисяч гривень. В лютому цього року Дмитро, який на той час мешкав у друзів, викрав з будинку власного батька пральну машинку «Індезит» і продав на ринку за 500 гривень. Дмитро встиг побувати і в одному з відділів обласної державної адміністрації. Він викрав з незамкненого кабінету барсетку з документами, грошима, мобільним телефоном, пневматичним пістолетом і пакетом документів власника. Гроші залишив собі, а документи викикнув. Поцупив Дмитро і декілька телефонів та гаманців із сумок пасажирів маршрутних таксі, і зробив це так майстерно, що люди навіть не відчули. Потім Дмитро розповідатиме, що телефони продавав на ринках незнайомим людям, і ті охоче їх купували, хоча не могли не здогадатись, що стають власником краденого. Гроші чоловік витрачав не тільки на себе, але і на своїх друзів. Наркотики вживав тільки зрідка. А іноді ними й торгував. Зваривши «ширку», підшукував місцевих наркоманів, а за шприц з «ширкою» просив 50 гривень. — Рівненський міський суд засудив 29-річного Дмитра до п’яти років та одного місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Підсудний визнав себе винним у скоєних злочинах, — повідомив «РВ» Володимир Горський, старший помічник прокурора Рівного.
