У п'ятницю відеотест у редакції "Рівне вечірнє" проходив кандидат від 152-го виборчого округу Олег Червонюк. Минулого тижня депутат Юрій Прокопчук заявив, що "Олег Червонюк — передвиборчий проект Партії регіонів", і звинуватив його у підробці газети "Свобода".
На сторінках газети пропонуємо відповідь Олега Червонюка на традиційне наше запитання до всіх кандидатів — про майбутнє Верховної Ради: — Політика — це насамперед інструмент для досягнення економічних результатів. Ми сьогодні хочемо краще жити. А хто це може забезпечити: ті люди, які язиком чешуть? Це неможливо. Лише ті, хто розуміє, що таке виробництво і промисловість, можуть це зробити. Більшість людей це розуміє. Але багатьом ще потрібно доводити, що у Верховній Раді повинні бути люди справи. Звичайно, у парламент можуть прийти і футболісти. Але не масово, бо це вже буде не Верховна Рада, а футбольний клуб. До парламенту повинні йти люди, які вже чогось досягнули у своєму житті, які можуть забезпечити роботою не тільки себе, але й іншим людям роботу дати. У деклараціях кандидатів, як на мене, мають бути вказані чесно зароблені гроші. Освіта і культура — це не галузі, а напрями, які можуть бути забезпечені лише діяльністю економіки. Розвивати культуру й освіту за рахунок тих грошей, які ми позичаємо по світу, не можна, так ніхто не робить. Розвиток культури в Європі починався з розвитку економіки. Тому і Верховна Рада сьомого скликання має почати роботу не з гуманітарних проблем, а з економічних. Зокрема, першим кроком має бути скасування податку на додану вартість. Такої ганебної практики, коли людині, яка хоче розпочати свій бізнес в Україні, потрібно сплачувати додаткових 20%, немає в жодній розвинутій державі світу. Хто вкладатиме гроші в Україну, якщо у нас на 20% дорожче коштуватиме, наприклад, якась фабрика, ніж в іншій країні? І хто боротиметься проти цього? Держслужбовець? Йому байдуже, що відбувається в економіці. Звісно, цим повинні займатися промисловці, які знають, що потрібно зробити, аби створити в Україні додаткові робочі місця, аби підняти економічний рівень держави. Другим важливим питанням для Верховної Ради має бути питання освіти, яка нині відірвана від виробництва. Жодна вища школа України не може задовольнити потреби сучасного промислового підприємства. Одразу постає питання: хто боротиметься з цією проблемою? Держслужбовець, який створив ситуацію, коли люди не лише платять шалені гроші за неякісну освіту, а ще й змушені давати хабарі за оцінки? Звісно ж, ні. У якісній освіті зацікавлені лише промисловці. Не потрібно витрачати кошти із державного бюджету на утримання величезної армії викладачів, відірваних від виробництва, не потрібно навчати стільки студентів, чиї дипломи потім нікому не потрібні. Ліпше взяти 20 здібних молодих людей і вивчити їх за кордоном, щоб вони перейняли новітні технології, а потім могли навчити інших, як працювати на виробництві. За усе повинен нести повну відповідальність міністр освіти. Потрібно зламати корумповану систему навчання. Необхідно обов'язково скоротити кількість вищих навчальних закладів, прив'язавши їх до виробництва.
