34-річна жінка є внутрішньо переміщеною особою. Вона з двома малолітніми доньками на Рівненщину з Донецької області переїхала у квітні 2022 року.
Жінці з дітьми громада надала кімнату в одному з готелів для тимчасового проживання. Пропозиції влаштувати доньок до дитячого садочка мати-одиначка не прийняла, проживала на соціальні виплати від держави, бо була безробітною.
До селищної ради неодноразово надходили скарги про неналежний догляд відповідачкою доньок, зловживання спиртними напоями зі співмешканцем, часті конфлікти з ним.
Орган опіки та піклування однієї з міських рад Рівненської області звернувся до місцевого суду з позовом до М. про позбавлення батьківських прав. І суд першої інстанції позов задоволив.
Не погодившись із такою позицією суду, відповідачка оскаржила його до Рівненського апеляційного суду. Просила скасувати рішення суду.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ задоволив її апеляційну скаргу.
Судді у Рівному взяли до уваги пояснення представника органу опіки та піклування, що діти відповідачки добре адаптовані в новій родині, однак на запитання, що б вони хотіли, відповідають, що хотіли бути з мамою.
Це підтвердила і свідок у справі, у родину якої були тимчасово поселені діти. Жінка також стверджувала, що й мама дівчаток хоче, щоб діти жили з нею, вона має можливість та бажання надати дітям усе необхідне для їх всебічного розвитку.
Згідно зі статтею 166 Сімейного Кодексу України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.
Суд з’ясував, що мати дітей бажає спілкуватися з ними, проти позбавлення батьківських прав заперечує. Про що свідчить і сам факт оскарження нею судового рішення про позбавлення батьківських прав і пояснення відповідачки в судовому засіданні Рівненського апеляційного суду. Жінка запевняла, що бажає брати участь у їх вихованні та має твердий намір змінити свою поведінку й спосіб життя з тим, щоб приділяти більше часу своїм дітям і забезпечувати якнайкращі їх інтереси.
Рівненський апеляційний суд вирішив, що позбавлення відповідачки батьківських прав є передчасним, а наведені позивачем доводи щодо необхідності вжиття такого крайнього заходу не підтверджені достовірними, достатніми та належними доказами. Позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність якого позивач у справі не довів.
Апеляційний суд попередив відповідачку про необхідність змінити поведінку щодо утримання своїх малолітніх дітей та забезпечити їм належні умови проживання та виховання.
