Добре відомо, що переважна кількість злочинів коїться в наших краях під впливом випитої перед цим горілки. Маршрут «горілка — тюрма» інтенсивно працює вже багато десятків років. Тепер вирішили «замкнути» цей маршрут — горілку у Рівному можна купити безпосередньо у тюрмі.
Повідомлення на сайті державних закупівель «Prozorro» про те, що Рівненський СІЗО купує 267 пляшок спиртних напоїв, неабияк здивувало. Після здогадок, хто буде пити коньяк і горілку — в'язні чи охоронці, у СІЗО нагрянула перевірка прокуратури. І як виявилося, усе цілком законно. Горілку слідчий ізолятор на Дворецькій у Рівному продає перехожим та мешканцям тої ж Дворецької.
Тож і чергову партію спиртного, яка так обурила завсідників Інтернету, Рівненський СІЗО купував для свого магазину, що працює при в'їзді до ізолятора. Виглядає цей торговий заклад як магазин у віддаленому селі. Асортимент товарів невеликий: трохи круп, солодощі, мило, туалетний папір, гральні карти і т.п. І, як належить, кілька полиць займає алкоголь: пиво, вино, коньяк і різноманітна горілка.
Окрім того, у магазині можна купити вироби ручної роботи від в'язнів рівненських колоній. Як-от шкатулки, підсвічники, картини. А при вході стоять столики — для тих, хто хоче випити пива чи кави, не відходячи далеко від прилавка.
Як виявилося, приторговує СІЗО вже більше трьох років. І не тільки він. Усі колонії області за вказівкою з Києва відкрили подібні магазини, щоб і продуктами торгувати, і спродувати вироби ув'язнених. Як вдалося нам дізнатися, тижневий обіг магазину на Дворецькій — 20-25 тис. грн.
Віктор Барановський, старший інспектор відділу інтендантського та господарського забезпечення Рівненського СІЗО:
— Після роздутих повідомлень у соціальних мережах до нас перевірка з прокуратури приїздила. Проте у нас усе законно. Оскільки СІЗО — власник магазину, то він, виходить, державний, тож відповідно до закону закуповувати спиртне потрібно було через «Prozorro». Магазин має ліцензію на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Відкрили ми його за централізованою вказівкою, але він приносить нам хоч і невеликі, але прибутки, які надходять на спецфонд рахунку СІЗО і які ми можемо використати на потреби ізолятора. Я і сам у магазин цей часто ходжу, купую щось на обід поїсти. Але переважно клієнти — місцеві мешканці та ті, хто приїздить до ув'язнених. Самі ж ув'язнені тут купити не можуть нічого. Вони лише подають нам заявки, що їм потрібно (мило, білизна, цигарки і т.п.), а ми вже закуповуємо все самі. Але не у магазині, а на гуртівнях, щоб було дешевше.
