Зіграти героїв історії американського драматурга і прозаїка Артура Міллера «Усі мої сини», яку цієї неділі рівняни уперше побачили у Рівненському драмтеатрі, за словами акторів, їм було особливо непросто. Бо те, що показали на сцені, близьке до того, що переживаємо сьогодні.
Історія родини Келлерів, яку американець Міллер називає реальною, — реальність і в наш час. Герої вистави пережили другу світову війну, але як і більшість їхніх знайомих, не без втрат. Із фронту не повертається один із синів, льотчик. Та вірити у загибель солдата його мати — Кет, яку зіграла артистка Галина Цьомик, відмовляється. А згодом розкриття таємниці його зникнення, як і інших секретів, котрі ретельно приховували мешканці дому та близькі до них люди, виллється у сімейну трагедію. І головна причина її — бажання розбагатіти будь-якою ціною, яке стало метою життя голови родини, бізнесмена Джо, роль якого виконує заслужений артист України Петро Лісінчук.
Олександр Олексюк, режисер-постановник:
— «Усі мої сини» — це звернення до рівнян, наших українців. Бо те, що відбувається зараз, уже було колись. І кожен повинен замислитися, що не можна заробляти на тому, що відбувається, а навпаки, потрібно віддавати.Ніна Ніколаєва, акторка:
— Ми зачепили ту тему, яка усім зараз болить. Моя героїня Анна, як і всі люди, хотіла любити, мати сім'ю, а війна зруйнувала все. Зробила її жорсткою, змусила боротися за своє щастя. Вважаю, актори по-різному можуть допомагати в скрутний час. Можемо воювати словом, підтримувати, розповідати, як зберігати душу чистою і не робити поганих вчинків, а особливо у воєнних умовах.Галина Цьомик, заслужена артистка України:
— Для мене ця роль далася складно, бо в житті я зовсім інша. Те, що роблю на сцені, — це вікова роль, перелом у мені як актрисі. Хочу побажати матерям, сини яких нині у АТО, щоб їхні діти поверталися живими. Хай оминають їх кулі.
