Сьогодні не стало дуже гарної, потужної і світлої людини…
Раптова смерть на 59-му році життя. Валентин Михайлович Шліхта помер раптово: відомо, що вчора він відчув легке нездужання й звернувся до лікарні. Ніхто не очікував нічого серйозного, але сьогодні «Валіка Шліхти», як називали його друзі – не стало, повідомляє Радіо Трек.
Валентин Шліхта був непересічною особистістю й вважався одним із «гуру менеджменту та управління на Рівненщині».
Багато людей його добре знало, багато залишать про нього в душі дуже світлі спогади. Для багатьох ця втрата стане надзвичайно важкою.
Останнє місце роботи Валентина Шліхти – голова Держводагнства. По суті, це міністерська посада в Україні.
Смерть Валентина Михайловича Шліхти – дуже сумна звістка для всіх, хто його знав.
Мало є людей, які б вміли нести стільки любові та доброти, залишаючись при цьому мотиваторами, державниками, менеджерами та управлінцями – найвищого рівня.
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ
Валентин Михайлович Шліхта народився 30 вересня 1962 року у м. Радивилів на Рівненщині.
Освіта вища. У 1985 році закінчив Український ордена Дружби народів інститут інженерів водного господарства, спеціальність – «Гідротехнічне будівництво річкових споруд і гідроелектростанцій», кваліфікація – інженер-гідротехнік. У 1999 році – Українську Академію державного управління при Президентові України – спеціальність «Державне управління», кваліфікація – магістр державного управління, кандидат технічних наук.
1979 – 1980 роки – лаборант школи № 21 м. Рівне;
1980 – 1985 роки – студент Українського ордена Дружби народів інституту інженерів водного господарства;
1984 рік – лаборант кафедри використання водної енергії та гідромашин Українського ордена Дружби народів інституту інженерів водного господарства;
1985 – 1987 роки – стажист-дослідник за направленням Мінвузу УРСР;
1987 рік – інженер науково-дослідницького сектору кафедри ІВЕ і ГМ;
1987 – 1990 роки навчання в аспірантурі Українського інституту інженерів водного господарства;
1988 – 1991 роки – молодший науковий співробітник Українського інституту інженерів водного господарства;
1991 – 1992 роки – завідувач кабінету-старший викладач інформатики та обчислювальної техніки вищої школи реставраторів Рівненського центру «Среда»;
1992 – 1993 роки – головний інженер Малого приватного підприємства «Знак плюс»;
1993 – 1994 роки – директор з інформатики та маркетингу СП «Jason MacKenzie» Ltd;
1994 – 1997 роки – директор комп’ютерного Центру управління освіти Рівненської обласної державної адміністрації;
1997 рік – працівник СП «Джейсон Маккензі»; директор СП «Теско-Україна»;
1997 – 2000 роки – голова правління ВАТ «Рівненський завод «Газотрон»;
2000 рік – директор СП «Джейсон Маккензі»;
2001 – 2004 роки – генеральний директор ТОВ «Джейсон Маккензі Україна»;
2004 – 2010 роки – доцент кафедри економіки та менеджменту Рівненської філії приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»;
2010 рік – керівник Українського державного науково-дослідного інституту «УкрНДІ «Ресурс» Державного агентства резерву України;
2010 – 2011 роки – генеральний директор Українського державного науково-дослідного інституту «УкрНДІ «Ресурс» Державного агентства резерву України;
2012 рік – Апарат Верховної Ради України, помічник-консультант народного депутата України;
2012 – 2014 роки – начальник відділу, в.о. директора Департаменту обліку парникових газів Департаменту міжнародного співробітництва, спільного впровадження та обліку парникових газів Державного агентства екологічних інвестицій України;
2014 – 2015 роки – начальник департаменту з питань поводження з небезпечними відходами Державного підприємства «Укрекоресурси»;
2015 – 2017 роки – заступник голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України;
2018 – 2019 роки – керівник Державного підприємства «Укрхімтрансаміак»;
2020 – і по сьогодні – голова Державного агентства водних ресурсів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 року № 828-р).
