Серед Божих заповідей, які повернулися до нас після розвалу соціалізму, немає жодної протипожежної, яка б застерігала: "Не залишайте дітей вдома самих, може статись трагедія!". Минулої суботи священик Василь Романюк із Шпанова залишив чотирьох дочок вдома, поїхавши з дружиною до Рівного. Невдовзі семикласниця Уляна, семирічна Вероніка, чотирирічна Софійка та дворічна Устина опинились в охопленому вогнем будинку. Вибратися з полум'я встигли лише двоє. Вероніка та Софійка загинули — у переддень Різдва дітей поховали на Млинівщині, звідки родом їхній батько.
Трагедія трапилася по обіді. Будинок священика розташований одразу за храмом Святої великомучениці Варвари, в якому він служить. У той день отець Василь допомагав прикрашати храм до Різдва, а пізніше із дружиною поїхав до Рівного, щоб купити продуктів на свято.
— Мама попросила мене поприбирати у хаті, — розповідає найстарша Уляна. — Я вже майже закінчила роботу, як почула запах горілого. Побігла у сусідню кімнату і побачила, що вогонь горить біля грубки. Я кинулася по ключі, які були недалеко, аби відчинити вхідні двері. Потім повернулася до сестер, які гралися. Взяла найменшу і винесла її надвір. А коли прибігла за іншими, пробратися через вогонь вже не змогла. Вероніка та Софійка сиділи на дивані та плакали.
Уляна кинулася по допомогу до сусідів. Ті викликали рятувальників. Один чоловік намагався врятувати дівчаток. Зайшов у будинок, проте через густий дим та вогонь пройти у кімнату, де, як розповіла Уляна, знаходяться її сестри, він не зміг. На його гукання діти не відкликалися. Дівчаток потім знайшли у шафі. Вони там заховалися. Рятувальники приїхали, коли вогонь вже був майже у всіх кімнатах двоповерхового дерев'яного будинку.
Селяни з обуренням розповідають, що спрацювали пожежники не найкраще. Перша пожежна автоцистерна, яка приїхала, за їхніми словами, була дірявою — тож вода витікала. Води вистачило ненадовго, а дорогою до озера дві пожежні машини застрягли у багнюці. Сергій Куницький, помічник отця Василя у молодіжному відділі Рівненської єпархії, додає:
— Пожежники мали і апарати захисту органів дихання, і костюми, які витримують температуру до 2 тисяч градусів, проте за дівчатками відмовилися йти. Сказали, що вже пізно, хоча Уляна показувала їм, де кімната, в якій її сестри. Ще у школі, пам'ятаю, вчили, що водою потрібно насамперед залити те, що не горить, аби вогонь не поширився, а тоді вже гасити сам вогонь. Рятувальники ж робили навпаки. Тож будинок згорів майже повністю.
Розповіді селян заперечує Микола Прокопчук, начальник сектора зв'язків з громадськістю головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Рівненській області:
— Пожежна автоцистерна приїхала через вісім хвилин після виклику. Проте коли ми приїхали, будинок вже був повністю охоплений полум'ям. Всередині була настільки висока температура, що маски у рятувальників плавилися. Якби бійці зайшли туди, вони б загинули. Багато селян хотіли самі бігти у приміщення за дітьми, проте ми їх не пускали — вони б з будинку не змогли вибратися. Тим більше, що селяни розбили вікна у хату і вогонь спалахнув з новою силою. До слова, одна автоцистерна вміщує 2,5 тонни води. Проте їх вистачає лише на 6 хвилин гасіння пожежі. У багнюці автомобілі не застрягали.
...Отець Василь служить у Шпанові священиком уже понад десять років. У церковну дерев'яну хату родина вселилася одразу, пізніше добудувавши зі шлакоблоків другий поверх і кімнату. Під час пожежі згоріла і хата, і все їхнє майно. Залишився лише одяг, який був на них в момент пожежі. Аби відправити службу, отцю Василю довелося позичати навіть хрест та рясу.
У храмі збирають кошти, аби допомогти родині священика. Люди приносять гроші у касу, а дехто дає колядникам, які колядують від церкви. Селяни також приносять сім'ї і одяг. У храмі розповіли, що тепер шукають квартиру для родини. Одну примітили — її власники нині у монастирі, тож будуть їх просити, аби дозволили сім'ї священика туди переїхати.
Тим часом родина живе у Шпанові, у своїх кумів. Отець Василь проводить різдвяні богослужіння. Каже, що про трагедію говорити йому боляче, просить лише молитися за його загиблих донечок. До слова, допомогти родині можна, переказавши кошти на картковий рахунок в Приватбанку отця Василя Романюка: 5168 7553 3208 3563.
