Два далеко не останніх у себе вдома американських піаністи протягом двох днів у Рівному — цікавий збіг для залу камерної та органної музики. Обидва виступали при повних залах, змусивши публіку по кілька разів аплодувати стоячи. При тому, що за стилем і манерою виконання — це два цілком різних артисти.
Кельвін Джонс — композитор мелодійної неоромантичної музики, композиції якого часто використовують у документальних фільмах. Під час спільного концерту з камерним оркестром філармонії він багато спілкувався з публікою з допомогою перекладача, жартував, що "існує такий вид знущань над дитиною, як заняття на фортепіано”, а після виступу довго роздавав автографи і терпляче фотографувався з усіма бажаючими. Джазмен Джоель Холмс — антипод Джонса. Зовні епатажний (афроамериканець із дредами), він мало говорив, багато грав, навіть оплески між композиціями намагався скоротити. Проте за стилем виконання — один з найкращих піаністів-віртуозів, які коли-небудь грали на рівненській сцені. Як і для більшості джазових музикантів, його "фішка” — імпровізації, в яких піаніст постійно змінює темп і музичний малюнок — а це вже подарунок справжнім меломанам.
| |
 | Джоель Холмс |
