Про погані книги і невиразні міста
07.04.2016 07:25 Адміністратор
875
0
Ми у соцмережах:
Книги «станіславського феномена» Тараса Прохаська, стверджують його читачі, приносять своєрідний душевний затишок. Зустрічі з письменником називають «Прохаськотерапією». Сеанс останньої днями відбувся і в Рівному. Тарас Прохасько з Івано-Франківська привіз рівненським читачам свою нову дитячу книгу «Як зрозуміти козу» та кілька давніших видань.
Тарас Прохасько
Писати про Рівне складніше, ніж про Венецію
Тарас Прохасько приїхав у Рівне на запрошення «Літератури.РВ», як і рік тому. Рівненським читачам автор зазначив, що хоч Рівне — місто, яке як «легко входить, так і легко забувається», воно має свої переваги для письменників:
— Тут така повнота перебування «тут і тепер», що потому висловити якісь систематизовані спогади мені тяжко. Рівне — це складне місто за своєю конфігурацією. Воно може видатися трішки хаотичним, але цей хаос не є випадковим. Це як система тіл з різними орбітами, різними траєкторіями та величинами, які крутяться і злапати які дуже тяжко. Чим місто простіше, тим його легше подати. От, наприклад, Венеція. Що там переповідати? Місто на тисячах каналів чи щось подібне. А найцікавішими є міста невиразні, які не мають якоїсь явної структури і примітизованих символів чи образів. Рівне — і я вважаю, що це добре — належить саме до таких міст.
Книжки-камертони і книжки ситуативні
Тарас Прохасько процитував слова Леся Подерв'янського: що невідомих авторів потрібно читати до 30 років, а потому — тільки те, що сподобалося до того часу:
— Мені не важлива література як інформація, як сфера новин, за якою потрібно слідкувати і обов'язково знати, що з'явилося щось нове. Найбільше насолоди і радості дають ті книжки, які є вже певним камертоном. Якщо я хочу налаштуватися на «фа» другої октави, то я знаю, яку книжку мені потрібно почитати, щоб я зміг думати в подібному ритмі чи тональності. Таких книжок насправді є не дуже багато. Є книжки, які називаю ситуативними, які неможливо просто прочитати від початку і до кінця, на них потрібно кілька днів, тому що вони викликають страшенний спротив. Але я хочу зрозуміти, про що вони, відчути, що у них є, тому що я вірю, що немає жодної книжки, яка б не мала у собі якоїсь поживи, яка б не була якимось імпульсом і поштовхом. Навіть найгірші книжки (хоча виникає питання, а що гірше, що ліпше?), у моєму розумінні, мають щось у собі. Наприклад, розвеселяють чи засмучують і змушують подумати, куди ж котиться світ і що за книжки оце з'являються.
Улюблене Прохаська
— Я дуже люблю книги росіянина Сергія Довлатова, чеха Богуміла Грабала, серба Данила Кіша, німецького єврея Вальтера Беньяміна, а також час від часу потрібно мені почитати Хемінгуея або ще якогось з добре знаних авторів, — говорить Тарас Прохасько, додаючи, що найважче все-таки аналізувати власні тексти.
Алла САДОВНИК.
ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686
