Мрії цих шістьох дітей, які стали учасниками традиційної благодійної акції ПДМ «Добро на Різдво», не надто відрізняються від бажань інших дітей. Як і всі діти, вони люблять подарунки. Особливо на Різдво. І якщо іграшка, самокат чи планшет зроблять котрогось із дітей щасливішими, то варто допомогти, щоб їхні мрії здійснилися.
Назарчику потрібна парта та самокат
Назар Переходько до півтора року був звичайною дитиною, вмів говорити, грався з однолітками, був веселим і комунікабельним хлопчиком. Нині у 8 років словарний запас Назара складається всього з трьох слів. Ще десять може тихенько повторити. Замкнутий, не розмовляє, ні до чого не проявляє інтересу, з дітками не грається. У Назара аутизм.
Мама робить все можливе, аби якось допомогти синові. Для цього сім'я навіть переїхала в місто, аби ближче були лікувальні та навчальні заклади. Зараз Назар відвідує центр «Особлива дитина», вчить букви, цифри, вчиться переписувати. Хлопчику для занять вдома потрібна парта, за якою б він міг займатися уроками. А ще, каже мама, Назар хоче самокат. Це для нього був би найкращий подарунок на Різдво.
Батьки Марини вірять, що донька розмовлятиме
Марині Усенко скоро виповниться десять років. У два з половиною роки їй поставили діагноз — аутична поведінка та відсутність розуміння розмовної мови.
Та це була не єдина біда, яка спіткала тоді сім'ю. Незадовго до цього з татом Василем сталася трагедія — чоловік втратив зір і тепер має інвалідність.
Та попри все тут вміють радіти життю, а особливо, кожному новому кроку хворої донечки. Дівчинка дуже любить ліпити і має цілу колекцію пластилінових звірят. Можливо, на різдвяне диво у цій родині чекає навіть не Марина, а її батьки — вони вірять, що їхня донька таки навчитися розмовляти. Зараз дівчинці потрібен планшет зі спеціальною програмою, яка допоможе їй розвивати мовлення, бо нині майже всі фрази, які використовує Марина, взяті з телевізора.
Брати Лебеді: і малюють, і у футбол грають
Тринадцятирічні брати Лебеді Роман та Богдан не стримують емоцій, коли говорять про тата. Його забрала неоголошена війна майже два роки тому. А дитяча рана не зажила й досі.
Хлопців нині виховує онкохвора мама. У Богдана астма, яка заважає займатися улюбленою справою — футболом. Проте він не здається. Разом з братом не просто ганяє м'яча у дворі, хлопцям доводилося навіть захищати футбольну честь своєї школи. Захоплення футболом передалося дітям від батька. Він збирав хлопчаків у дворі, ділив на команди і усі грали у футбол доки зовсім не стемніє.
Ще одне захоплення хлопчаків — малювання. Брати навчаються у художній школі. Мама з гордістю демонструє роботи синів. Каже, що інколи навіть відмовляє собі у ліках, аби лише купити дітям фарби. Та через їхню високу вартість діти вдома майже не малюють, економлять для занять в «художці».
Малювання — не єдине творче захоплення братів. Богдан навчився вишивати. А ще юні художники ліплять, створюють речі в стилі декупаж і не тільки. І як всі діти, брати Лебеді мріють про подарунки на Різдво. Їм потрібні фарби, олівці та папір і футбольний м'яч.
Аня хоче мати планшет, який обіцяв їй тато
Цьогоріч Аня Дусь пішла у перший клас. Перший дзвоник, шкільна форма, великий рюкзак, білі бантики… Але цього тато вже не бачив. Він загинув у зоні проведення АТО у травні цього року. Дівчинка дуже сумує за татом і впевнена, що він став ангелочком і її оберігає.
Майже немає такого дня, щоб Аня не згадувала тата, раніше увесь час плакала. Можливо тому, що донечка схожа на свого батька як дві краплі води, каже мама Оксана. А може тому, що такі рани швидко не гояться.
Тато пообіцяв донечці повернутися з війни додому і купити планшет. Утім, дотримати обіцянки не зміг.
Мрійлива і дуже чуйна дівчинка чекає Різдвяних свят, а з ними і подарунків. Дуже хоче величезного ведмедика і планшет, якого не встиг купити тато.
Мрії Аліни, яка разом з мамою вирішили почати життя з нового аркуша
Аліна Спасіба два роки тому втратила тата. Він загинув, захищаючи Луганський аеропорт. Рана у серці дівчинки і її мами була настільки глибокою, що залишатися у рідному Новоград-Волинську вони більше не могли. Все навколо нагадувало про час, коли сім'я була разом і щасливою. Влітку Аліна з мамою наважилися переїхати у Рівне і почати життя з нового аркуша.
У Рівному мама Аліни Наталя влаштувалася на роботу, Аліна у новій школі знайшла друзів. Разом з мамою вони йдуть далі, але вже без того, хто їх любив понад усе.
Аліна активна і творча натура. Вишиває, мріє повернутися до танців, якими в Новограді займалася 9 років поспіль. А поки що, починаючи життя спочатку, всерйоз зайнялася легкою атлетикою. Та для цього їй потрібні кросівки і тепла спортивна жилетка. І ще Аліна хоче отримати на Різдво планшет, який вона використовувала б замість книжок у школі. Це найменше, що може зробити Різдво цієї дівчинки яскравішим. Її ж найбільша мрія — щоб закінчилася війна, яка забрала у неї найдорожчого тата.
Євгеній хоче бути щасливим
Євгеній Наум'юк до трьох років ріс звичайним хлопчиком. Більше того, каже мама, він значно випереджав у розвитку своїх однолітків — у два з половиною роки гарно розмовляв, знав майже всю абетку, рахував до п'ятнадцяти. Однак в одну мить ніби почався зворотній відлік у розвитку. Хлопчик перестав говорити, перестав усім цікавитися. Лікарі поставили діагноз — розумова відсталість та недорозвиток мовлення.
Мама хлопчика каже, коли зателефонували з Палацу дітей та молоді та повідомили, що Євгена обрали для участі у акції «Добро на Різдво», була дуже розчулена. Вперше на її сина звернули увагу і запропонували допомогу. Зазвичай, каже, усі відмовляють, бо він усім заважає на найменшому святі. Але ж Євген теж хоче бути щасливим! Мама впевнена, що її син хоче не відрізнятися від інших дітей.
Для Євгенія звичні у його віці речі через хворобу недоступні. Хлопчику дуже подобається ходити до церкви. Він любить розглядати яскраві картинки в книжках і навіть питає, що там зображено, складає конструктор, дуже любить тварин. А ще йому дуже подобається кататися на санках. Тому на Різдво найкращим подарунком для Жені були б санки з кермом і власне ліжко.
Якщо у вас є можливість здійснити бажання дітей, дзвоніть до волонтера проекту за номером (098)?233-35-49 або ж переказуйте кошти на придбання подарунка на рахунок МГО «Сприяння позашкільній освіті», розрахунковий рахунок 26000000006551 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023 ЗКПО код ЕДРПОУ 22566386 з призначенням «Благодійні внески «Добро на Різдво».
Робіть добро на Різдво!
