В одній із моїх улюблених історій розповідається про смертельно пораненого в бою єврея, який просить товариша його пристрелити, аби не мучитися. Коли товариш каже, що не може цього зробити, бо не має набоїв, єврей пропонує — а ти у мене купи! Геніальна нестандартність згаданої пропозиції пригадалася мені одразу, коли стало відомо про намір президента США купити у Данського королівства острів Гренландію.
Логіка проста — Данія від тої Гренландії має самі лише збитки, а Штатам, навпаки, потрібні природні ресурси Гренландії, за які згадані Штати готові заплатити. Таке вже було — понад двісті років тому США купили у Франції територію Луїзіани, а сто п’ятдесят років тому ті ж Сполучені Штати у Росії купили Аляску. То чому не зробити це тепер? І питання тут не в грошах, а у принципі — коли державі потрібна територія, її не обов’язково загарбувати силою, проливаючи кров своїх і чужих. Навіщо воювати, коли можна купити? Зізнаюсь, до 2014 року я був упевнений, що надалі у світі так і буде — купувати і продавати зручніше, ніж вбивати та руйнувати. Ну не знав я тоді по-справжньому московського народу, хоча виріс на його мові й культурі. І ось тепер Дональд Трамп дає нам усім надію! Якщо Данія погодиться продати Гренландію, це буде найголовнішим рішенням століття! Бо коли можна данцям та американцям, то можна й іншим! Ну зізнайтесь самі собі, були б ви проти, аби Америка взяла б і купила собі Волинь разом із нашим благословенним містом? Щоб не ми їхали до Америки, а Америка прийшла на нашу землю? Ну хто проти, тільки чесно? А потім чому нам не подумати і про більше? Чому замість того, щоб смішити весь світ твердженням про те, що «Крим — це Україна», просто не взяти і не продати Росії той Крим за грубі гроші? Кажете, що його вже продали без нас? Нічого, можна іще раз спробувати! А потім піти далі й провести всеукраїнський референдум на тему: кому ви хочете бути продані — Росії чи Сполученим Штатам? І тоді все буде по справедливості — хто за кого проголосує, той його і купить! Ох, цікаво буде тоді подивитись на оті 73 «зелених» відсотки! Вони ж насправді хотіли того ж самого — щоб прийшов чарівник із телевізора і влаштував їм комфортне життя! А тут не в телевізорі, а в реальності можна обрати країну, де хотів би жити, нікуди при цьому не виїжджаючи. А перед цим, для повної законності та легітимізації процесу, можна ще один референдум провести із запитанням: чи хочете ви продати Україну? Чому ні? Її й так весь час продають політики та мільярдери, то нехай і народу щось перепаде! І ще домовитись, що після обох референдумів ті, хто не згоден бути проданий Росії, матиме змогу переїхати у ту частину, яку продадуть Америці, й навпаки! І все буде добре! І не треба буде ні в кого стріляти, про що так мріє наш верховний тамада. То як гадаєте, вписується ця моя пропозиція у політику «оновленої влади» чи ні? Якщо вписується, то вперед! Можна вважати, що половину справи зроблено. Залишилось лише умовити Трампа чи іншого американського президента нас купити. І встигнути це зробити поки до нас не прийшли інші покупці. Ті самі, що нас вже багато разів купували. А потім платити доводилося нам. Отакий виходить висновок із старого єврейського анекдоту.