Третій рік поспіль міська влада Рівного збирає незаконні побори з тисяч підприємців, які працюють за спрощеною системою оподаткування, тобто сплачують єдиний податок і до того ж займаються не однією, а декількома видами діяльності.
Чи правильне це твердження, чи ні, може стати відомо вже у понеділок, коли суддя Рівенського міського суду Володимир Доля прийме рішення: давати хід апеляційній скарзі міськвиконкому чи ні. Апеляція стосується ухваленого паном Долею рішення про визнання незаконним і скасування рішення Рівенської міської ради №153 від 13 грудня 2002 року «Про ставки єдиного податку для фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності» в частині, що встановлює порядок сплати єдиного податку при здійсненні кількох видів підприємницької діяльності. З апеляцією на суддівське рішення, прийняте ще 20 грудня минулого року, юристи міськвиконкому забарилися, як вони твердять, з об’єктивних причин — єдиним, хто міг поставити підпис під апеляцією, є Віктор Чайка, який, як відомо, перебуває на лікарняному. Тобто принаймні до понеділка рішення міського суду не набере чинності. Ми вже повідомляли читачів «РВ» про перипетії цієї справи, і довга історія розглядів у суді протесту міського прокурора на рішення міськради не дозволяє сподіватися, що нарешті все закінчиться. Мова-бо йде про сотні тисяч, а за деякими оцінками, і кілька мільйонів гривень, які міський бюджет незаконно отримував (і продовжує отримувати) від підприємців. Механізм виникнення понаднормового податкового навантаження на рівенських підприємців простий: як записано у згадуваному вже нами рішенні Рівенської міськради, «платник єдиного податку, який здійснює кілька видів підприємницької діяльності, сплачує єдиний податок, величина якого дорівнює сумі ставок, встановлених для цих видів діяльності, але не перевищує 200 гривень». У той же час і з указу Президента, яким майже сім років тому було запроваджено спрощену систему оподаткування, і з наказу ДПА України напрошується висновок, що підприємець, який здійснює навіть декілька видів діяльності, повинен придбати тільки одне свідоцтво і сплачувати єдиний податок за більшою ставкою. Одне тільки слово — не «за сумою ставок», а «за найбільшою ставкою», а за цим словом — оті мільйони «незаконних» гривень. Можливо, судовий розгляд продовжиться, можливо, невдовзі закінчиться, причому не на користь міської влади. Що тоді їй робити? Добровільно повертати підприємцям кошти? Щось віриться у це важко — «насос» працює в один бік і у зворотний перекачує гроші неохоче. Та і звідкіля повертати? Бюджет вже затверджено, навіть якийсь дефіцит міські депутати запланували. Можна, щоправда, за звичкою, взяти мільйонний кредит під заставу тієї ж недобудованої поліклініки і питання тимчасово зняти. Але чи хтось знайде відповідь на ще одне запитання: хто і яким чином із творців знаменного рішення (унікального, до речі, для теренів України) понесе покарання чи заплатить відсотки за вимушений кредит із власної кишені? Зрештою, автори будь-яких мудрих рішень, прийнятих на місцевому рівні, можуть почуватися спокійно: останнім часом під судом черг підприємців з позовними заявами на міську владу не спостерігалося. Ті підприємці якось умудрялися до цього вирішувати свої проблеми без суду. І без міської влади.
