Прощали колишні образи і бажали «Божого дотику»

29.12.2019 20:59 Слонець Богдан

1841 0

Ми у соцмережах:

Прощали колишні образи і бажали «Божого дотику»

В давнину новий рік розпочинався від Божого народження, а 1 січня припадало на перший тиждень народження Христа. Кінець старого та початок нового року вже давно святкують весело. Ось закінчується старий рік, наповнений цілою шерегою намагань, спроб та помилок, а на порозі вже новий рік з невідомим і таємничим майбутнім. Кожен мимоволі оглядається в минуле, аналізуючи те, що йому вдалося досягти і чого не зробив, спокійно, з розумінням, сприймає невдачі, втрати і сподівається на краще, щасливіше майбутнє.

Кожен в новому році хоче змін. Коли він почувається зле — хоче, щоб було добре, коли все добре — щоб було ще краще. Звідси побажання для себе і для інших — щирі, смішні, іноді гострі, лише щоб посміятися і повеселитися. З римованих новорічних побажань, що збереглися до цього дня від старих часів, ми можемо зауважити, що вони достатньо легковажні. Мабуть, не було прийнято ображатися на такі новорічні побажання, навіть якщо це були цитати з анекдотів. Тож люд щиро сміявся і зустрічав Новий рік у милій йому компанії.

Вже й священник після проповіді на новорічній службі привітав своїх парафіян з вдалим роком, а після служби приймав у своїй пресвітерії за чудовим новорічним столом побажання собі. Потім вирушав з ними до багатих будинків, у безкінечну подорож до знайомих та приятелів. І важко уявити побажання без випивки, тому пили без міри, не «виливаючи за комір» медовуху, горілку, привезені угорські або німецькі вина.

Язики, розслаблені після вина, чесно «рубали просто з мосту», прощали колишні образи, обіймаючись, бажали «Божого дотику», тобто Божого захисту.

Шляхта, що жила в селі, розсипала зерно чи, частіше, овес, аби в майбутньому році був добрий врожай. А йдучи колядувати, сипала в рукавиці овес, аби в гостях покласти по щіпці його в кожному кутку столу, заставленого м’ясом, спиртними напоями, сухофруктами та всілякими стравами. Всі очікували на гостей, тому стіл за старим польським звичаєм повинен бути заповнений достатньою кількістю страв, щоб усі гості були нагодовані, а головним був буханець житнього хліба в новорічний день, як символ землеробського достатку, який би не покидав цілий рік.

Новорічні вітання, побажання та подарунки дарували, зважаючи на стан заможності. То були коні, литі пояси, рясно вишиті золотом, соболині шапки, шаблі, каблучки, пугари, золоті та срібні чаші.

Віншувала також і челядь, складаючи панам побажання, ходячи на коляди одне до одного. В місті дітвора зі шкіл та садків обходила будинки і всюди була обдарована, співаючи різдвяні пісні. Монашки та священники в парафіяльних школах влаштовували для дітей новорічні ранки.

Колядники часто перевдягалися в дивакуватих хуліганів, дідів, німців, жидів, циганів, насолоджуючись їхньою мовою, рухами і костюмами. Перебиралися також у великого ведмедя для сміху і веселості навколишніх, а ще — щоб отримати більше подарунків. Ось звідки історія маскарадів на Новий рік.

У новорічну ніч безкарно робили різноманітні витівки. Це було поширено як у дворянських будинках, так і в сільських хатах. По селах панував звичай вимазування шибок глиною, аби дівчата з того дому мали роботу як в Сильвестровий день, так і цілий рік, витягували на дах борону, підважуючи її пеньками від дерев, та беручи викуп за те, щоби зняти її звідти.

В деяких районах на Новий рік обпалювали фруктові дерева, обв’язували їх соломою та приносили в руках з саду до хати, аби в прийдешньому році в той самий спосіб заносити кошиками фрукти.

Також були поширеними новорічні ворожіння, за результатами яких дівчата хотіли знати, чого чекати в наступному році. В новорічну ніч дівчата сходилися до однієї з найбільших хат і разом виливали віск або олово, вибігали з хати, слухаючи гавкіт собак — напрямок місця проживання нареченого, палили льон, і в якої з дівчат він підскочить найвище, та найшвидше вийде заміж. А опівночі при запалених свічках сідали перед дзеркалом, щоб побачити в ньому майбутнього чоловіка.

Коляди проведено, всі новорічні забави та ворожіння відвідано, чекаємо в прийдешньому році здійснення побажань, а коли і той рік добіжить кінця — проведемо і весело зустрінемо наступний Новий рік.