Голуб-спортсмен, член спортивного клубу голубівництва, стартував в Кременчузі, а фінішувати має в Червонограді (відстань приблизно 840 км.). Більшість його колег-спортсменів уже фінішували, а вісімнадцятий через грози збився з маршруту, знесилений і голодний вирішив просити допомоги.
Костопільчанка Inna Yarmolchuk розповіла про це у Фейсбуці:
- Ось таке чудо тиждень тому прибилося до нас на подвір’я! Знесилений птах вже просто ходив по землі, підійшовши ближче, побачили, що на обох лапках у нього браслети : один білий, а інший – жовтий. На браслетах виднілися якісь написи. Голуб відразу підійшов близько, коли побачив у долонях пшеницю, почав їсти і без пручань легко пішов у руки. На білому браслеті був набитий номер мобільного телефону та ім’я Іван, на жовтому- ряд цифр. Зателефонували за номером, розповіли про знайду. Іван відразу попросив подивитися останні 2 цифри на жовтому браслеті. Це була цифра 18. З іншого боку телефону чоловік вигукнув: «О, вісімнадцятий, знайшовся! Так ти в нас у Рівненській області». Виявляється, це голуб-спортсмен, член одного спортивного клубу голубівництва. Стартував цей красень в Кременчузі, а фінішувати має в Червонограді (відстань приблизно 840 км.). Більшість його колег-спортсменів уже фінішували, а вісімнадцятий через грози збився з маршруту, знесилений і голодний вирішив просити допомоги. Багато голубів взагалі не повертаюся, гинуть в дорозі та стають жертвами хижих птахів. Іван розповідає, що птах довго оглядає подвір’я, вивчає тих, хто там живе (особливо котів), а тоді наважується просити прихистку і піде до рук лише до того, кому повністю довіряє. Нас попросили закрити його в клітку і п’ять днів кормити та добре відпоїти водичкою. Протягом цих днів сюсюкання і пещення, птах став таким рідним, що не хотілося його відпускати. Але, розуміючи, що у нього є господар і домівка прийшлося, його відпустити. Він ще довго літав над будинком, близько години сидів на даху чистив пір’ячко, а потім зник. На всякий випадок я залишила відкритою клітку, де він пробув усі ці дні з думкою, що можливо повернеться. Так і сталося! Через півдня, я побачила знайому фігуру, яка кружляла над будинком. Це миле створіння повернулося і всілося на дах клітки, в якій прожив п’ять днів. Потім, як господар розходжував по подвір’ю, заглядав у кожні відкриті двері, а на ніч ми знову його закрили у клітку. Відразу відзвонилися Івану і той нам розповів, що птах, пролетівши деяку відстань зрозумів, що у нього мало сил, щоб подолати решту дороги, і тому вирішив повернутися туди, де його гарно приймали, відновитися остаточно, а тоді вирушити в далеку мандрівку. Через два дні ми знову його випустили і побажали щасливої дороги. «Він сумує за своїм будиночком і поїлкою ,як би добре йому у Вас не було»,- говорить Іван.
Тепер чекаємо дзвінка і надіємось, що пан Іван скаже: «Я вас вітаю, вісімнадцятий прилетів до фінішу»!
