Щодня вранці та ввечері працівники колишніх санепідемстанцій, а нині міських та районних управлінь Держсанепідслужби в області, вимірюють рівень гама-випромінювання в повітрі й заносять дані в журнал. Рівненський обласний лабораторний центр щомісяця узагальнює та аналізує ці показники. Заміри проводять на території обласного лабораторного центру та відділів у містах і районах в один і той же час. Після того, як рівень радіації внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС стабілізувався, «стрибків» гама-фону на Рівненщині, як стверджують в обласному лабораторному центрі, більше не було.
Розподіл середньомісячної потужності експозиційної дози гама-випромінювання на території Рівненщини кожного місяця виглядає приблизно так: Рівне — 12 мкР/год; Вараш — 10 мкР/год; Володимирець — 11 мкР/год; Дубровиця — 12 мкР/год; Зарічне — 11 мкР/год; Березне — 12 мкР/год; Сарни — 12 мкР/год; Рокитне — 10 мкР/год; Острог — 12 мкР/год.
Спостереження проводять не у всіх райцентрах області, тому що обладнання та його обслуговування коштують дорого. З огляду на те, що північні райони області внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждали більше, їх вирішили охопити моніторингом, а також Рівне — як обласний центр і міста Вараш та Острог — як найбільш наближені до Рівненської та Хмельницької атомних електростанцій.
— Викидів радіації від атомних станцій немає, якби були, прилади одразу зафіксували б це, — каже завідувач радіологічної лабораторії Рівненського обласного лабораторного центру Володимир Кузнецов. — Підвищення рівня навіть на 5 мікрорентген є підставою для негайного повідомлення усім інстанціям. Тобто атомні станції не впливають на рівень гама-випромінювання в повітрі. У нас іноді запитують, чому у Вараші, де працює АЕС, рівень на кілька мікрорентген нижчий, аніж у Рівному? Очевидно, це похибка приладу, адже ідеться про дуже маленьку різницю, або природний рівень у Рівному на цю різницю вищий, ніж у Вараші. До того ж, якщо, наприклад, з якоїсь причини відбувся б викид радіації, то він іде вгору, розноситься за вітром й осідає. Лише у перші тижні після Чорнобиля у нас фіксували 2500-3000 мікрорентген на годину, потім рівень спав. В останні десятиліття він не змінюється й відповідає природному фону. Вплинути на нього можуть лише випробування ядерної зброї або аварії на АЕС. Аварії на станціях трапляються доволі часто, але усі вони були без викидів радіації, тобто на природний гама-фон ці події не вплинули.
Такого поняття, як допустима межа гама-випромінювання в повітрі у нас, зі слів Володимира Кузнецова, не існує, допустима норма є лише для приміщень, і вона становить до 30 мікрорентген за годину. Раніше ця норма була зафіксована у Державних будівельних нормах, і кожне новозбудоване приміщення або те, в якому провели капітальний ремонт, підлягало обов’язковому дозиметричному контролю.
— Ми й зараз проводимо вимірювання на рівень радону-222 (радіоактивний токсичний газ без кольору і запаху. — Авт.), — продовжує Володимир Кузнецов. — Траплялися випадки перевищення допустимої норми в дитячих навчальних закладах у різних районах області. Радон важчий за повітря, тому піднімаючись з глибин землі, він може накопичуватися в підвалах приміщень і проникати на нижні поверхи. Аби цього не було, треба дотримуватися будівельних норм і використовувати якісні матеріали, бо абиякі можуть містити похідні урану і теж давати підвищення радіаційного фону. Важливо також робити в приміщеннях витяжну вентиляцію і обов’язково провітрювати. Це стосується усіх, в тому числі шкіл, де провели ремонти й замінили вікна та двері на пластикові. Якщо після провітрювання провести заміри рівня радону, прилад одразу покаже зниження.
Володимир Кузнецов пригадує, як одного разу виміряв рівень вмісту радону у власному кабінеті й з великим подивом виявив перевищення фону. Після ретельного обстеження виявилося, що рівень суттєво змінився після проведення захисного заземлення, коли в підлозі пробили невеличкий отвір. І лише потім, як його залили цементним розчином, рівень радону в кабінеті нормалізувався.
Світлана Федас.
