Ще 8 червня Рівненська районна рада залишилась без голови. Віталій Стельмах написав заяву на звільнення після того, як депутати не підтримали звіт його роботи за рік. Щоправда, один з депутатів райради у приватній розмові зауважив: хоч і не підтримали звіт, але навряд чи проголосували б за відставку Стельмаха з посади голови. Тож заяву на звільнення Стельмах написав сам, бо не хоче «брати участь у цирку». Але за всіма цими подіями, як це часто буває в політиці, криється щось інше.
Справа не в грошах
«Про що б ми не говорили, ми завжди говоримо про гроші», — так казав прем’єр-міністр Великої Британії Уїнстон Черчилль. Та в нашому випадку справа не в грошах. Точніше, не в класичному для нашої країни розумінні, якщо мати на увазі бюджетні ресурси. За які, як правило, і точиться боротьба.
Почалась адміністративно-територіальна реформа, і райради та райдержадміністрації втратили свою важливість. Адже після створення ОТГ (об’єднаних територіальних громад) районні структури втрачають над ними свою юрисдикцію, а податками і бюджетом розпоряджається вже громада. У Рівненському районі вже є три ОТГ: Олександрійська, Шпанівська та Клеванська. Це менше половини Рівненського району, але це найбільш «жирні» території. Ті, які дають найбільше податків до бюджету. Адже переважна більшість сільрад є дотаційними. Нині у підпорядкуванні районної влади з тих, які дають прибуток у вигляді податків, залишився лише Квасилів. Решта територій району не такі цікаві у фінансовому аспекті.
Однак цікаві вони в аспекті політичному. Адже до виборів, перш за все парламентських, залишається небагато часу. Менш ніж за рік в Україні відбудуться президентські вибори, а відразу за ними й вибори до Верховної Ради. І тут завжди цінувався адміністративний ресурс. Звісно, він вже не такий, як у часи Януковича чи Кучми, але він є. Особливо, якщо взяти до уваги, що керівників комунальних закладів (школи, дитсадки, лікарні тощо) призначає районна рада. Хоч і після рекомендації відповідної конкурсної комісії. Але в ній сидять ті ж таки депутати і люди, що увійшли туди за негласними партійними квотами.
Один зі співрозмовників, обізнаних у справах районного політикуму, на запитання про звільнення Віталія Стельмаха відповів: «Вибори почались…»
Хто наступний?
Відповідь на це запитання дуже проста і водночас складна. З одного боку, реальних кандидатів лише два. З іншого — поки що жоден з них не набирає потрібної кількості голосів. Як наслідок, вже кілька разів переносилась дата чергового пленарного засідання Рівненської райради.
Цього тижня депутати таки зібрались, але питання призначення нового голови не розглядали. Проголосували районні обранці лише за положення про призначення директорів шкіл. Чому так? Тут є багато причин. Перш за все, це склад ради і амбіції тих, хто має вплив у ключових фракціях. Свого часу Віталій Стельмах, який пройшов до ради за списком БПП, став компромісною фігурою. Він працює в районних структурах вже більше п’ятнадцяти років, а його батько Петро Стельмах багато років керував Рівненським районом. Після минулих місцевих виборів п. Віталій зміг знайти спільну мову зі всіма групами впливу. Заступником Стельмаха став Микола Сальчук, який до ради пройшов теж за списком БПП, а от заступником голови став за квотою ВО «Свобода». Цей тандем зміг встановити, хоч і хиткий, але мир у сесійній залі. Та як виявилось, ненадовго — амбіції перемогли.
Нинішня Рівненська районна рада — це 36 депутатів, які входять до восьми партійних фракцій. Найбільша — Блок Петра Порошенка, до якої входить дев’ять депутатів. Далі йдуть: ВО «Батьківщина — 7 депутатів, ВО «Свобода» — 5 депутатів. Радикальна партія Ляшка та «Самопоміч» мають по 4 депутати. Три депутатських «багнети» у «Справедливості» Валентина Наливайченка і по два — в УКРОПу та Аграрної партії України.
Донедавна коаліційний кістяк ради складався з БПП, «Свободи» і радикалів. До них ситуативно приєднувались інші фракції. Тепер у раді немає бодай якогось натяку на коаліцію: всі проти всіх у боротьбі за посади голови та заступника. На обидва крісла по два претенденти.
Реальними кандидатами на посаду голови райради є Микола Сальчук, який був заступником у Стельмаха, та Сергій Подолін. Обидва обирались до райради за списком Блоку Петра Порошенка. Але обидва вже раніше були депутатами Рівненської райради від інших партій. Сергій Подолін — від партії Кармазіна, а Микола Сальчук — від «Батьківщини». До слова: головним претендентом на посаду голови був саме Сальчук.
Пан Микола у минулому скликанні був депутатом райради від «Батьківщини» і далеко не останньою людиною у місцевій структурі партії Юлії Тимошенко. Під час революції Микола Сальчук з друзями були організаторами загонів «Самооборони «Батьківщини». Однак на якомусь етапі, видно, щось пішло не так і на вибори пан Микола пішов з опонентами Тимошенко — за списком БПП. Щоправда, останнім часом Сальчук змінив політичні уподобання і… знову повернувся у «Батьківщину».
Сергій Подолін у Рівненській районній державній адміністрації працює вже більше десяти років. Прийшов сюди ще після помаранчевої революції за квотою Юрія Кармазіна, який тоді був далеко не останньою людиною на українському політичному олімпі. Був п.Сергій депутатом Рівненської міської, а потім і районної ради. Після революції кілька місяців виконував обов’язки голови Рівненської РДА, поки на цю посаду не призначили… Віталія Стельмаха. Так, до обрання головою райради п. Віталій керував районною державною адміністрацією. Яку після нього очолив Володимир Пилипчук, людина нардепа Юрія Вознюка. Розібрались? Тоді йдемо далі.
Так би мовити, «перше право на престол» у цій всій історії — за Миколою Сальчуком. Власне, весь цей гамбіт організовувався під нього. В разі, якщо його кандидатура не пройде, посаду може обійняти Сергій Подолін. Та зараз ситуація в раді така, що жодна з двох кандидатур не має гарантованої кількості голосів. А все тому, що немає згоди щодо кандидатури заступника. А таких кандидатур теж дві: «свободівець» Микола Пилипака та Павло Жук зі «Справедливості».
Щоб обрати нового голову, потрібно зібрати щонайменше 18 голосів. І ось тут починається найцікавіше. Зазвичай голоси збирались навколо БПП і «Свободи» (разом 14). Але в пропрезидентській фракції більшість депутатів — це люди Стельмаха. Отже, шукати голоси треба в інших фракціях. У Сальчука є сім голосів «Батьківщини», але цього замало. З огляду на те, що «Свобода» (5 голосів) і «Справедливість» (3 депутати) — претендують на «свого» заступника, то поле для маневру зовсім маленьке. Доведеться шукати голоси в інших фракціях. І тут у пригоді стане положення про призначення директорів шкіл. Яке депутати поспішили прийняти, навіть не маючи керівника ради. Так, ви правильно зрозуміли натяк: на мою суб’єктивну думку, за голову проголосують тоді, коли узгодять кандидатури директорів шкіл у Рівненському районі. І тут додаткова фора з’являється у Подоліна, який вже більше десяти років є куратором саме гуманітарного напряму в Рівненській райдержадміністрації. Але це вже нюанси.
А поки життя триває, вибори наближаються і політичне життя стає все цікавішим, як фільми у стилі екшн.
Олексій Кривошеєв.
