Міська громада в жалобі, адже завтра прощатиметься одразу з трьома захисниками – Дмитром Одинцем, Дмитром Тихонюком та Анатолієм Солтисом.
Дмитро Одинець народився 4 березня 2000 року у Рівному. Після завершення навчання Дмитро розпочав роботу в ІТ сфері. Склалося так, що навіть на фронті його не відпускала професія, і він мав позивний «ІТ».
Від початку повномасштабного вторгнення Дмитро, який був непридатний до служби, шукав усі можливі варіанти, щоб все ж потрапити на фронт. Тривалий час йому відмовляли, а у липні 2023 року його мрія здійснилася.
Про перебування на передовій наш герой практично нічого не розповідав близьким. Сестра Вероніка каже, що вони навіть думали, що він був просто оператором дрону, а Дмитро насправді був членом штурмового взводу.
На жаль, 16 жовтня цього року життя героя обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Синьківка Харківської області.
Дмитро Тихонюк народився у Рівному 20 лютого 1987 року. Працював кур’єром у “Новій пошті”.
Дмитро — старший із п’яти братів. Рано залишився без батька, тож відповідальність та тягар турботи за усіх хлопців лягли на плечі матері — Неоніли Петрівни. А Дмитро, як найстарший, допомагав їй у всьому, був опорою та підтримкою. Саме із ним мама планувала зустріти свою старість. Бо ж інші сини одружилися, виховували діток. А Дмитро ще не встиг, був завжди поряд з мамою.
- Із п’яти братів служили у війську четверо. 28 вересня 2023 року сповістили, що один з близнюків зник безвісти. Досі не маємо жодної інформації про нього. Другий син — отримав поранення, зараз на реабілітації. Іще один — на Запорізькому напрямі, а Діма віддав своє життя... , - розповідає тітка героя Віра.
36-річний гранатометник солдат Дмитро Тихонюк загинув 11 жовтня 2023 року поблизу міста Мар’їнка на Донеччині.
Анатолій Солтис народився у селі Привільне на Дубенщині. Навчався у місцевій школі, а за тим здобував фах у Мирогощанському технікумі. Після закінчення влаштувався на роботу в КП “Рівнеелектроавтотранс”. Тут і пропрацював понад 30 років електромонтером контактної мережі.
“Він служив строкову службу, тому коли прийшла повістка був спокійний. Мобілізували його 10 травня цього року. Спершу направили на Волинь, а за тим відразу на Куп’янський напрямок. Говорив, що йде захищати своїх дітей Анатолій завжди дуже позитивно до всього ставився, тому й ішов служити зі словами: “Спіть спокійно, я вас захищаю,” - розповідає дружина героя Зоя.
53-річний старший сержант загинув 14 жовтня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі села Першотравневе Харківської області.
